Нерухомість: Перевірочна установка

Державна реєстрація права власності та інших речових прав на підставі рішення суду набуває ризиків через відсутність відповідної перевірки з боку державного реєстратора

Останнім часом набули популярності випадки реєстрації, припинення права власності на нерухоме майно, речові права на підставі рішення суду.

Тут треба згадати статтю 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яка закріпила як одну із підстав реєстрації припинення права власності рішенням суду, що набуло законної сили щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно, ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди.

У цій статті буде висвітлене питання не про законність та обґрунтованість судових рішень, що можуть бути оскаржені особою в порядку апеляційного чи касаційного провадження, а про виготовлення та використання сфальсифікованого судового рішення у справі, яка навіть не перебувала у провадженні відповідного суду, з внесенням фіктивних записів до тексту документа, підробленням підпису судді та проставлянням на документі відбитка підробленої печатки суду, що є необхідними реквізитами судового рішення. Недосконалість Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» збільшила випадки використання підроблених рішень суду під час реєстрації права власності на нерухоме майно.

Перевіряти — необов’язково

На практиці дедалі частіше зустрічаюся випадки підроблення судових рішень щодо визнання права власності на нерухоме майно, скасування арешту, накладеного на майно заінтересованої особи, та рішення суду про скасування рішення суду про заборону вчинення дій, пов’язаних з державною реєстра­цією прав, що набуло законної сили. У подальшому такі підроблені рішення суду використовуються підроблювачем у процесі державної реєстрації права власності на нерухоме майно за новим набувачем або проводиться державна реєстрація припинення обтяження, накладеного на майно заінтересованої особи, після чого таке майно неодноразово перепродається за фіктивними правочинами, які вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цими правочинами. Первинний власник арештованого майна тим самим уникає виконання майнового зобов’язання перед своїм кредитором. Не виключено, що такі незаконні схеми проводяться за попередньою злочинною домовленістю з державним реєстратором.

Статтею 358 Кримінального кодексу України передбачено відповідальність за виготовлення, збут підроб­лених печаток, штампів чи бланків підприємств, установ чи організацій, а також за підроблення посвідчення або іншого офіційного документа, який надає права або звільняє від обов’язків, з метою використання його підроблювачем чи іншою особою або збут такого документа.

З метою мінімізації ризику притягнення до кримінальної відповідальності злочинці оформляють подачу документів, необхідних для проведення державної реєстрації прав та їх обтяжень, шляхом направлення до державної реєстраційної служби пош­тою сфальсифікованих документів: супроводжуючого листа, заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і судового рішення від імені того ж таки судді, котрий нібито й ухвалив підроблене судове рішення. Такий спосіб подачі документів не заперечується і першим заступником голови Державної реєстраційної служби України Інною Завальною, котра роз’яснила, що у разі подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень шляхом її надіслання до органу державної реєстрації прав супровідний лист оформляється на бланку встановленої форми відповідно до вимог законодавства.

Як показує практика, доведення факту підроблення документів, притягнення винних осіб до кримінальної відповідальності, подальше оскарження в судовому порядку державної реєстрації права, проведеної на підставі підроблених документів, займає багато часу та не гарантує поновлення записів про речові права на нерухоме майно, обтяження таких прав, що існувало до проведення державної реєстрації прав. В основному це пов’язано з тим, що чинне законодавство не зобов’язує державного реєстратора перевіряти дійсність судового рішення, на підставі якого проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав.

Запитати та залучити

З 1 січня 2016 року набув чинності Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, котрим закріплено, що розгляд заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, здійснюється державним реєстратором, який встановлює черговість розгляду заяв, що зареєстровані в базі даних заяв на це саме майно, а також відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами та їх обтяженнями.

Відповідно до пункту 28.17 Інструкції з діловодства у місцевих ­загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17 грудня 2013 року № 173, копія судового рішення має бути позначена як копія і завірена підписами судді та секретаря з проставлянням відбитку гербової печатки суду із зазначенням дати її оформлення або видачі. Також на копії судового рішення робиться відмітка про дату набуття судовим рішенням законної сили чи про її ненабуття.

Отже, державний реєстратор здійснює перевірку поданого судового рішення, що набуло законної сили, лише на дотримання формальних вимог, які висуваються до відповідного документа, при цьому у нього немає обов’язку щодо перевірки дійсності судового рішення шляхом отримання електронної копії такого судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень. Також він не наділений повноваженнями щодо надіслання запитів до відповідного суду про підтвердження дійсності судового рішення.

Закон України «Про доступ до судових рішень» від 22 грудня 2005 року № 3262-IV (зі змінами та доповнен­нями) встановлює, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень, який становить собою систему збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електрон­них копій судових рішень. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Вважаю, що з метою мінімізації злочинних випадків здійснення державної реєстрації прав та їх обтяжень на підставі підробленого рішення суду законодавець повинен внести відповідні зміни до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», в яких має бути визначено обов’язок уповноваженої особи суб’єкта державної реєстрації прав при проведенні державної реєстрації права власності та інших речових прав на підставі рішення суду, що набуло законної сили, перевіряти дійсність судового рішення шляхом отримання електронної копії такого судового рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень, а у випадку відсутності його в реєстрі — надіслати запит до відповідного суду про підтвердження дійсності судового рішення. У свою чергу, роздрукований з Єдиного державного реєстру судових рішень варіант електронної копії судового рішення або відповідь із суду про підтвердження або непідтвердження дійсності судового рішення повинні бути залучені державним реєстратором до матеріалів реєстраційної справи.

Зазначені заходи суттєво зменшать факти шахрайства з використанням підробленого рішення суду та зміцнять гарантований Конституцією України захист права власності.