Post Scriptum: Агресивний персонаж

Суди почали надавати захист раніше екзотичному об’єкту авторського права — персонажу

Трендом практики в господарських судах та судах загальної юрисдикції за період з 2014 року по сьогодні стали спори про захист авторських прав на персонажі мультфільмів «Маша и Медведь», «Капітошка» та «Козаки» (не треба забувати і про персонажів малюнків Євгенії Гапчинської), відповідачами в яких здебільшого є роздрібні підприємці. Типова справа будь-якого із представників перерахованих персонажів є такою: особа купує одну чи кілька одиниць товару в офлайн чи онлайн магазині і майже на наступний день подає позов про стягнення компенсації за порушення авторських прав. Факт порушення доведено, презумпція винуватого завдання шкоди працює на позивача, тому його очікує впевнена перемога.

Нічого дивного, окрім співвідношення вартості придбаного контрафактного товару і розміру компенсації — наприклад, 50 грн проти 90 тисяч грн. Таких справ у судах близько 500, і значна частина пройшла три інстанції, а деякі — новий розгляд.

Саме кількість матеріалу дає підставу узагальнити практику. Намагатимусь бути об’єктивним і сформулюю хоча б по дві позитивні та негативні риси, які, на мій погляд, виявила судова практика «агресивних персонажів».

Отже, позитивні надбання:

1. Суди почали надавати захист раніше екзотичному об’єкту авторського права — персонажа. Звісно, мало хто намагався розібратись і оцінити, чому той чи інший персонаж придатний до самостійного використання вже не як частина твору, а як окремий об’єкт. Утім, більшість спорів обійшлися без експертизи щодо з’ясування питання його оригінальності та питання ідентичності використаного на товарі зображення та зображення оригінального персонажа (хоча «Капітошка» взагалі слово, а не зображення, тому суди з’ясовували питання оригінальності).

2. Шляхом спроб і помилок представники позивачів навчились збирати докази продажу товарів так, що суди припинили відмовляти через недоведеність факту продажу. Уважний дослідник цієї практики міг би сказати, що склався певний стандарт доведення (чи точніше — алгоритм).

Чек часто містить скорочене або неточне найменування товару, а фотографія не доводить час та місце купівлі (контраргумент — покупець сам заніс цей товар у магазин і сфотографував на полиці). Єдиний повноцінний доказ — суцільний відеозапис від появи на порозі магазина до отримання чека і товару в руки (інколи і його ставили під сумнів та призначали експертизу).

Негативні риси «агресивного мульти-копірайтингу»:

1. Неспівмірна компенсація. Позивачі навчились маніпулювати доказами порушення: наприклад, купують окремими чеками в один і той самий день різні одиниці товарів з персонажами, але подають позови по кожному чеку окремо. Суди спочатку відмовляли на підставі запозиченого з адміністративного права поняття «малозначущість правопорушення», і така версія протрималась приблизно півроку, але Вищий господарський суд України відмовився від неї (хоча в США застосовується доктрина de minimis, яка влучно підійшла б під значну частину справ, — на користь відповідачів). Наразі суди пробують назвати такі дії позивача «зловживанням правом на компенсацію», а саме порушення перекваліфіковують в «єдине триваюче», зменшуючи до мінімального розмір компенсації.

2. Роздрібні підприємці не мають бажання витрачати гроші на послуги юристів, тому часто не отримують фахову допомогу. Зокрема, відповідачі не доводять відсутність вини в своїх діях з купівлі і наступного продажу контрафактного товару. Залежно від того, як підприємець обирав і купував спірний товар, можна побудувати позицію, що він добросовісно перевірив можливими способами дотримання авторських прав чи отримав інформацію, на яку мав підстави покладатись як на достовірну.

Мало хто звертає увагу на пункт 55 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 жовтня 2012 року № 12 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов’язаних із захистом прав інтелектуальної власності», де сказано, що «за авторсько-правовою системою охорони об’єктів цих прав захист авторам та іншим суб’єктам авторського права надається лише проти будь-якого свідомого несанкціонованого використання іншою особою охоронюваного об’єкта…».

Хотів би, щоб представники позивачів («агресивних персонажів») демонстрували добросовісність користування правом на судовий захист шляхом надсилання всім виявленим порушникам попереджувальних листів. Упевнений, що більш ніж 50 % дрібних підприємців негайно припинили б продаж такого товару. Окрім цього, як умову звільнення від цивільної відповідальності можна врахувати надання інформації про особу, в якої придбана продукція. Урешті-решт, ланцюжок міг би вивести до або місцевого чи закордонного виробника, або оптового імпортера в Україні.