Судова практика: Перезавантаження системне

У 2016 році судову систему поставили на перезавантаження. У результаті система повинна позбутись вірусів та запрацювати швидше. Але це перспективи наступного року. Наразі юристи констатують наявність тенденції до формування єдиної судової практики, хоча вищі судові інстанції нерідко відступають від правових позицій Верховного Суду України

Який елемент судового реформування найбільше вплинув на національну систему правосуддя у 2016 році? Спрогнозуйте перспективи розвитку судової реформи в цілому та судової практики зокрема у 2017-му?

Євген СМИРНОВ, керуючий партнер АО «Смирнов, Тарасевич та Партнери»

2016 рік ознаменувався суттєвими законодавчими новаціями в сфері правосуддя. Внесення змін до Конституції України та прийняття Закону України «Про судоустрій і статус суддів» були однією з резонансних тем року. Зміни, задекларовані цими законами, досить об’ємні та кардинальні, і цілком зрозуміло, що їх впровадження тільки починається. Головні ж етапи реалізації судової реформи відбуватимуться протягом 2017-го та наступних років. Адже докорінна зміна всієї системи судів, впровадження трирівневої ланки судів, утворення нових спеціалізованих судів, впровадження нових підходів до формування суддівського корпусу, введення нового порядку кваліфікаційного оцінювання суддів та поетапне введення представництва у судах винятково адвокатами триватиме не один рік.

Ще однією з «гучних» подій року, яка має відношення до реформування правосуддя та беззаперечно вплинула на стан судової системи, є подання суддями електронних декларацій та відкритість цих даних для громадськості. Саме цю новацію ставлять на перше місце серед причин масового звільнення суддів за власним бажанням. А масштаби звільнень за цей рік набули чималих розмірів. За даними засобів масової інформації, тільки за липень 2016 року до Вищої ради юстиції надійшло близька півтисячі заяв про звільнення — стільки ж, скільки за весь 2015 рік. І якщо згадати, що більш ніж 800 суддів очікують призначення на посаду після завершення повноважень у зв’язку зі спливом п’ятирічного терміну, то все це, безперечно, вплине на спроможність українських судів своєчасно розглядати справи.

Отже, для нашої країни, що стала на шлях побудови правової європейської держави, наступний рік буде роком змін і реформ. Результати реформ залежатимуть від їх практичного втілення. Венеціанська комісія, коментуючи зміни українського законодавства, зазначила: «…ефективне реформування судової системи в Україні — це не лише прийняття законодавчих актів. Багато чого залежить від політичної волі й практичної реалізації положень для створення дійсно незалежної судової системи». Проблеми реалізації, означені Венеціанською комісією, не нові. Король Пруссії Фрідріх Великий, який провів судову реформу у XVIII сторіччі, говорив: «Погані закони в хороших руках виконавців — хороші, і найкращі закони в руках поганих виконавців — шкідливі». Тож подальший хід реформ залежатиме від законодавця та всього суспільства. Намічений шлях реальний і здійсненний, оскільки реалізований в Європі, чиї цінності нам близькі. І якщо цей шлях успішно подоланий європейськими країнами, то і ми його здолаємо.

Які тенденції судової практики спостерігаються у 2016 році? Назвіть найпопулярніші, на вашу думку, категорії спорів у цьому році? Як змінились підходи вищих судових органів до розгляду справ?

Андрій ПОДДИМАЙ, адвокат, старший юрист ЮФ ILF

У 2016 році Верховний Суд України (ВСУ) прийняв чимало справедливих правових позицій, спрямованих на захист прав кредиторів. Наприклад, збереження іпотеки, якщо договір іпотеки був визнаний недійсним і в цей період іпотечне майно було продане новому власнику.

Разом із тим стали частішими випадки, коли з одного й того самого питання в аналогічних справах виносяться протилежні рішення ВСУ. Наприклад, щодо застосування статті 49 Закону України «Про іпотеку» в редакції після 22 вересня 2011 року до правовідносин, які виникли до 22 вересня 2011 року.

Це, звісно, не на користь правильному вирішенню спорів судами нижчих інстанцій, і для отримання остаточного рішення сторони вимушені проходити весь шлях від суду першої інстанції до ВСУ.

Найпопулярнішими спорами залишаються процеси про стягнення проблемної заборгованості, звернення стягнення на іпотеку та щодо захисту прав вкладників «проблемних» банків.

Результати розгляду окремих справ показують, що вищі судові органи схильні вирішувати справи з точки зору здорового глузду, а не виключно з точки зору закону.

Така тенденція до вирішення справ вищими судами є позитивною, оскільки хоча у нас і немає прецедентного права, але суди першої та апеляційної інстанцій враховують судову практику та проявляють солідарність з вищими спеціалізованими судами у справедливому й адекватному вирішенні окремих спорів.

Леонід ПОКРОВА, юрист ЮФ GOLAW

У 2016 році найпопулярнішими залишаються спори приватно-правого характеру (сімейні спори, всі різновиди спорів щодо майна, трудові спори тощо), які перебувають на розгляді у судах загальної юрисдикції.

Проте вагомою залишається частка спорів за участю суб’єктів владних повноважень щодо визнання дій та рішень таких органів незаконними і їх скасування.

На нашу думку, саме публічно-правові спори є рушієм формування судової практики вищими судовими органами, адже саме у цих справах судова та виконавча гілки влади, як ніколи, стають заручниками один одного. Це — логічне пояснення наявності суперечливої та неоднозначної судової практики і висновків вищих судів у подібних справах, які ми спостерігаємо останнім часом.

Якщо йдеться про тенденції у судовій практиці 2016 року, то суди і надалі продовжують застосовувати норми матеріального права, враховуючи найсвіжіші висновки Верховного Суду України (ВСУ) в тій чи іншій категорії справ. У свою чергу, наявність задекларованої на рівні процесуального законодавства прецедентності висновків ВСУ (незважаючи на те, що від неї можна відступати) слугує прийняттю судами рішень, які нерідко суперечать нормам чинного законодавства.

Однією з причин такого стану речей може бути небажання суддів відступити від готового висновку в аналогічній справі, жертвуючи при цьому правильністю вирішення справи із пов­ним та всебічним вивченням її обставин. Як наслідок, усе більше справ розглядаються шаблонно із застосуванням рішення ВСУ у нібито «подібних справах».

Для прикладу, у 2016 році за результатами касаційного перегляду судових рішень апеляційних адміністративних судів Вищий адміністративний суд України змінив чи скасував кожне третє рішення місцевих адміністративних судів, які залишені без змін судами апеляційної інстанції, змінив чи скасував кожне друге рішення апеляційних адміністративних судів про зміну або скасування рішення суду першої інстанції.

Причиною збільшення кількості скасованих судових рішень є, у тому числі, зміна ВСУ практики розгляду окремих категорій справ. Адже останнім часом частішими стали випадки зміни ВСУ правових позицій і підходів, які були ним же і сформовані.

Проте нерідко можна спостерігати серед рішень вищих судів випадки відступлення від правових позицій, викладених у вис­новках Верховного Суду України, зокрема в питаннях юрисдикції справ за позовами органів державної влади, справ у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, справ, пов’язаних із функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, про оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, про усунення порушень, виявлених у ході перевірки органами державної фінансової інспекції підконтрольних установ, про стягнення бюджетного відшкодування податку на додану вартість тощо.

Залишається сподіватись, що судова реформа, розпочата цього року, поліпшить стан судочинства в Україні. Оновлення складу суддівського корпусу позитивно відобразиться на формуванні судової практики відповідно до принципів верховенства права.

Іван МІЩЕНКО, керуючий партнер ЮФ Trusted Advisors

Останнім часом спостерігається тенденція до формування єдиної судової практики. Більшою мірою цьому сприяло внесення змін до порядку подачі та розгляду заяв про перегляд судових рішень Верховним Судом України з підстав неоднакового застосування касаційними судами одних норм матеріального або процесуального права. Так, у 2016 році Верховним Судом України було сформовано численні правові позиції щодо правильного застосування тих чи інших норм права, якими усунені численні розбіжності та суперечливі питання у правозастосуванні. Треба також зазначити, що суди почали активніше посилатися у своїх рішеннях не тільки на правові позиції Верховного Суду України, які є обов’язковими в силу закону, а й на усталену практику судів касаційних інстанцій. На наш погляд, така тенденція є позитивною, оскільки саме єдність та послідовність судової практики забезпечує швидке, ефективне та прогнозоване правосуддя.

Як і в попередні роки, через складну економічну ситуацію в країні найбільш популярними та численними залишаються спори у кредитно-фінансовій сфері, а саме — спори щодо повернення проблемної заборгованості, в тому числі за участю фінансових установ, в яких введено тимчасову адміністрацію в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. На нашу думку, підходи судових органів до розгляду цієї категорії справ поступово змінюються, суди починають відходити від суто формального трактування закону та застосовують закон, виходячи з його духу, принципів добросовісності та справедливості. Зокрема, така тенденція спостерігається у спорах, пов’язаних з виконанням зобов’язань за забезпечувальними договорами.

Також у зв’язку з останніми змінами до порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а також порядку введення реєстру юридичних осіб, якими було знач­но спрощено більшість процедур, спостерігається тенденція щодо збільшення кількості спорів, пов’язаних із незаконними діями щодо означених реєстрів.

Олександр КРАВЕЦЬ, адвокат, юрист МЮФ Eterna Law

Початок судовій реформі було покладено прийняттям Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» ще у лютому 2015 року. Його прийняття дало змогу перезавантажити роботу Верховного Суду України шляхом підвищення ефективності механізму допуску судових справ до його провадження та забезпечило посилення основ­них гарантій незалежності суддів.

Продовженням прогресивних змін у законодавстві щодо реформування судової системи стало прийняття Верховною Радою України необхідних змін до Конституції щодо правосуддя, а також змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Фактично це стало початком активної стадії судової реформи в Україні.

Проте варто відзначити, що на сьогодні суттєвих змін у судовій практиці, пов’язаних із проведенням судової реформи, не відбулося у зв’язку з тим, що деякі її положення набули чинності лише на початку жовтня 2016 року. Деякі ж положення судової реформи, такі як запровадження монополії адвокатури в судових засіданнях, набуватимуть чинності поступово лише у 2017—2019 роках. Щодо перспектив розвитку судової реформи та судової практики у 2017 році, варто вказати на декілька основних напрямів. Насамперед це ліквідація системи касаційних судів та посилення ролі Верховного Суду України в судовій системі, створення Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності.

Ліквідація системи вищих спеціалізованих судів призведе до уніфікації судової практики, наслідком чого стане підвищення ефективності роботи Верховного Суду України. Окремо треба сказати, що участь у судових засіданнях у Верховному Суді України виключно адвокатів, починаючи з 2017 року, дасть змогу підвищити загальний рівень професійності судового процесу.

У контексті розвитку судової практики у 2017 році також варто відзначити створення Вищого антикорупційного суду та Вищого суду з питань інтелектуальної власності. Наслідком створення цих судів стане розвиток судової практики у спорах, пов’язаних із захистом інтелектуальної власності, а також судової практики в антикорупційних справах.

-->