Кримінальний процес: Невиправлений ризик

Євген СТОЛЯРЧУК ,
юрист Gryphon Legal

Минуло понад чотири роки після прийняття нового Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, який розглядався як знач­ний крок у напрямі побудови правової держави та імплементації європейських цінностей у кримінально-правову сферу України. Протягом цього часу до КПК України вносилися зміни, які були покликані удос­коналити процесуальну діяльність слідчих, прокурорів, захисників та наблизити кримінальний процес до європейських стандартів.

Чергове «удосконалення» КПК України передбачається в проекті Закону № 5490 «Про внесення змін до Кримінального процесуального кодексу України (щодо удосконалення механізмів забезпечення завдань кримінального провадження)». Документ було зареєстровано у Верхов­ній Раді України 6 грудня 2016 року та визначено Президентом України як невідкладний до позачергового розгляду.

Згідно з пояснювальною запискою до проекту, його завданнями є удосконалення положень чинного законодавства, які наразі створюють умови для уникнення кримінальної відповідальності особами, які в складі організованих груп та злочинних організацій скоїли особливо тяжкі злочини; приведення його у відповідність до практики Європейського суду з прав людини й забезпечення права на справедливий суд, удосконалення положень чинного законодавства, які регулюють питання відкриття сторонам матеріалів кримінального провадження, здійснення спеціального досудового розслідування та судового провадження.

Однак, системно проаналізувавши законопроект № 5490, можна дій­ти висновку про те, що ключовою метою його прийняття є посилення повноважень слідчих, прокурорів та Генерального прокурора України особисто, зокрема на стадії ­підготовчого судового розгляду. Обґрунтуємо зазначене твердження.

 

Зміна стадії


Однією з ключових змін до КПК України, які пропонується впровадити на стадії підготовчого судового розгляду, є перенесення процесу відкриття матеріалів кримінального провадження та ознайомлення з ними із стадії досудового розслідування на стадію підготовчого судового розгляду. Для цього пропонується передбачити, що прокурор або слідчий за дорученням прокурора зобов’язані будуть лише повідомити сторонам кримінального провадження про завершення досудового розслідування. Саму ж процедуру відкриття та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження передбачається перенести на стадію судового розгляду, а саме — на підготовче судове засідання, шляхом доповнення КПК України статтею 3142.

Проектом пропонується встановити обов’язок суду вирішувати питання про відкриття сторонами кримінального провадження матеріалів досудового розслідування шляхом постановлення відповідної ухвали, яка невідкладно повинна бути надіс­лана стороні захисту, слідчому, прокурору. Крім того, суд повинен буде самостійно повідомляти потерпілому, представнику юридичної особи, цивільному позивачу, його представнику та законному представнику, цивільному відповідачу, його представнику про їхнє право на ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Новелою проекту є встановлення строків для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Зок­рема, він не може бути меншим за 10 днів та не повинен перевищувати розумний строк, при визначенні якого суд повинен врахувати думки сторін, обсяг та складність матеріалів кримінального провадження.

Зазначені зміни мотивуються тим, що до строку досудового розслідування зараховується час для ознайомлення сторони захисту, потерпілих із матеріалами кримінального провадження. Водночас строк досудового розслідування продов­жується прокурором винятково для збору доказів. Із огляду на це на практиці сторона захисту часто ­зловживає правом на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування (зокрема, здійснює ознайомлення по декілька сторінок у день, не з’являється для ознайомлення без поважних причин, змінює захисників тощо), намагаючись затягнути процес ознайомлення з матеріалами до граничного терміну досудового розслідування з метою ініціювання закриття кримінального провадження у зв’язку зі збігом максимального строку досудового розслідування. Зазначені факти призводять до необґрунтованого порушення розумних строків кримінального провадження, невиправданого завантаження судів скаргами сторін щодо порушення порядку ознайомлення з матеріалами провадження.

Крім того, як зазначають автори проекту, на сьогодні не завжди в повному обсязі виконуються вимоги закону щодо відкриття матеріалів кримінального провадження іншим учасникам кримінального провадження (потерпілому, цивільному позивачу та відповідачу, їхнім представникам), що на практиці часто зводяться до надсилання формальних повідомлень про завершення досудового розслідування та повідом­лення про право на ознайомлення з матеріалами провадження.

 

Трохи статистики


Із цими доводами можна погодитись тільки частково. Зокрема, відповідно до статистики роботи органів прокуратури України за 2016 рік, до суду скеровано 4 626 обвинувальних актів. За цей же період, відповідно до даних Єдиного державного реєстру судових рішень, слідчими суддями постановлено близько 580 ухвал, пов’язаних із розглядом клопотань органів прокуратури про встановлення строку для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Потрібно також враховувати, що в деяких випадках із даними клопотаннями прокурори — процесуальні керівники звертаються по два й більше разів у рамках одного кримінального провадження.

Як убачається з наведеного вище, кількість клопотань зазначеної категорії зовсім не рівноцінна кількості направлених обвинувальних актів до суду протягом 2016 року. Більше того, такі клопотання мають бути належним чином мотивовані й тільки таке клопотання суд має підстави задовольнити та встановити строк на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. Таким чином, покладення на суд обов’язку конт­ролювати процес відкриття та ознайомлення з матеріалами кримінального провадження у рази збільшує навантаження на суд, починаючи з найпростішого — винесення по кожному кримінальному провадженню, скерованому до суду, окремої ухвали.

Крім того, відповідно до запропонованих змін, суд матиме право встановлювати граничні строки для ознайомлення з матеріалами досудового розслідування. При цьому граничний строк залежатиме винятково від суб’єктивної думки судді (суддів), який (які), фактично не володіючи інформацією про кількість томів у конкретному кримінальному провадженні, складності наявної у них документації (особ­ливо у кримінальних провадженнях, пов’язаних зі службовими або економічними злочинами), повинні будуть виносити відповідну ухвалу. Більше того, у законопроекті не передбачене право сторін оскаржувати зазначену ухвалу, якщо вони вважають граничний строк для ознайомлення необґрунтованим, а також не передбачене право продовжувати його у разі неможливості вчасно закінчити ознайомлення з матеріалами кримінального провадження.

Зазначена норма може призвести до збільшення кількості скарг до Європейського суду з прав людини у зв’язку з порушенням параграфів 1 та 3 (b) статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме — права на справедливий суд, що виражатиметься у ненаданні достатнього часу й можливостей, необхідних для підготовки захисту. Показовим є рішення Євросуду «Хусейн та інші проти Азербайджану» від 27 липня 2011 року, де Суд зазначив, що обставини справи є серйозними проблемами з точки зору адекватності часу та можливостей, наданих захисту для ознайомлення з матеріалами слідства та визнав їх як порушення права на справедливий суд.

Треба також наголосити на тому, що встановлення граничного строку для ознайомлення з матеріалами кримінального провадження, за проектом, є не обов’язком, а правом суду. Враховуючи це, можуть виникнути ситуації необґрунтованого затягування з ознайомленням матеріалів кримінального провадження, чим порушуватиметься право особи на те, щоб обвинувачення щодо неї у найкоротший строк стало предметом судового розгляду або було закритим.

 

Не витримує критики


Однак це ще не все. Автори документа пропонують внести зміни до статті 314 КПК України, якими передбачається заборона повернення прокурору обвинувального акта, поданого до суду повторно. Ця норма взагалі не витримує жодної критики у зв’язку з таким.

Одними із завдань кримінально­го провадження, що передбачені статтею 3 КПК України, є забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування й судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, при цьому жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження було застосовано належну правову процедуру.

Однією з форм закінчення досудового розслідування є направлення обвинувального акта до суду.

Обвинувальний акт за своєю правовою природою є процесуальним рішенням, в якому слідчий чи прокурор висуває обвинувачення конкретній особі, тобто стверджує про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність.

Статтею 291 КПК України передбачено перелік відомостей, які має містити обвинувальний акт, а саме: найменування кримінального провадження та його реєстраційний номер; анкетні відомості кожного обвинуваченого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); анкетні відомості кожного потерпілого (прізвище, ім’я, по батькові, дата та місце народження, місце проживання, громадянство); прі­звище, ім’я, по батькові та займана посада слідчого, прокурора; виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення; обставини, які обтяжують чи пом’якшують покарання; розмір шкоди, завданої ­кримінальним ­правопорушенням; підстави застосування заходів кримінально-правового характеру щодо юридичної особи, які прокурор вважає встановленими; розмір витрат на залучення експерта (у разі проведення експертизи під час досудового розслідування); дату та місце його складення та затвердження.

До обвинувального акта додаються: реєстр матеріалів досудового розслідування; цивільний позов, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування; розписка підозрюваного про отримання копії обвинувального акта, копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування і реєстру матеріалів досудового розслідування, розписка або інший документ, що підтверджує отримання цивільним відповідачем копії цивільного позову, якщо він був пред’явлений під час досудового розслідування не до підозрюваного; довідка про юридичну особу, щодо якої здійснюється провадження в якій зазначаються: найменування юридичної особи, її юридична адреса, розрахунковий рахунок, ідентифікаційний код, дата та місце державної реєстрації.

Правильність і повноту складення обвинувального акта та його додатків, їхню відповідність вимогам статті 291, за чинним КПК України, перевіряє суд на стадії підготовчого судового розгляду. Суд має право повернути його прокурору (стаття 314 КПК України), якщо він не відповідає вимогам Кодексу, для усунення недоліків.

На практиці зазначене процесуальне право суд використовує досить часто, у зв’язку з тим, що за неправильно складеного обвинувального акта (наприклад, відсутності фактичних обставин кримінального правопорушення або формулювання обвинувачення) суд позбавлений можливості прийняти законне, обґрунтоване та мотивоване рішення, оскільки судовий розгляд проводиться тільки в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта. Будь-яке рішення суду, прийняте відповідно до таких обвинувальних актів, вважається незаконним і таким, що може бути скасованим вищими судовими інстанціями.

 

Поза увагою проекту


А якщо обвинувальний акт, поданий повторно, також не відповідатиме нормам КПК України, що в такому випадку робити суду? Це питання залишилось відкритим у проекті. З одного доку, винесення судом рішень, що обґрунтовуватимуться на таких обвинувальних актах, полегшить адвокатам здійснення захисту у даних провадженнях та надасть стороні захисту додаткові законні підстави для оскарження таких рішень. Але з іншого — зазначена ситуація може мати наслідком погіршення якості самих обвинувальних актів, підготовка яких у багатьох випадках здійснюватиметься нашвидкуруч.

Із огляду на те, що законопроект був визначений Президентом України як невідкладний до позачергового розгляду, його прийняття є одним із пріоритетних напрямів реформування порядку здійснення кримінального провадження. Враховуючи підвищену відповідальність учасників кримінального провадження, від яких залежать долі підозрюваних та обвинувачених, будь-які зміни до кримінально-процесуального закону повинні бути максимально ефективними та вирішувати наявні недоліки, а не створювати взамін додаткові ризики. Тож сподіватимемося, що при розгляді проекту Верховною Радою України народні депутати приймуть зважені та правильні рішення.

-->