Проза життя: Правила життя Василя Кисіля
Василь Іванович Кисіль — юрист-легенда. Понад 15 років очолював юридичну фірму «Василь Кісіль і Партнери», нині — старший партнер фірми. Пан Кисіль відомий серед студентства, адже він викладає у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка. Василь Іванович — один із провідних українських експертів у сферах міжнародного приватного права, цивільного права та законодавства про інвестиції, і сьогодні він поділився з читачами «УЮ» своїми правилами життя
Якби я не став відомим юристом… я став би юристом.
Реформи в Україні нагадують мені довготривалий серіал із поганою режисурою.
Падіння рівня довіри до судової гілки влади — наслідок і виняткова заслуга суддівського корпусу.
Найбільша небезпека для державності полягає у тому, наскільки її громадяни усвідомлюють значення багатої, заможної, самодостатньої держави.
У студентах мене найбільше вражає вміння вийти переможцем на іспиті у кінцевому результаті.
Молодому юристу я порадив би активно діяти і не боятися ризикувати.
Юриспруденція для мене це «мистецтво добра і справедливості» — відомий вислів з римського права. Намагаюся ставитися до нього свідомо і дотримуватися його.
Найбільшою проблемою юриспруденції можна назвати сучасний стан підготовки юристів у вищих навчальних юридичних закладах.
За 15 років керування юридичною фірмою я зрозумів, що… мистецтво керівництва полягає у відсутності керівництва. Важливим є усвідомлення спільної мети і вміння зацікавити інших реальністю досягнення мети.
У вільний час я відпочиваю.
Я ніколи не думав, що буду свідком таких кардинальних змін у нашій державі наприкінці 80-х — на початку 90-х років минулого сторіччя.
Хтось сказав мені, що ніколи в житті не буває так погано, щоб на краще не вийшло.
Я з тих людей, які сповідують принципи реалістичного оптимізму.
Більше за все на світі я хочу залишитись самим собою.
Кожному з нас необхідно пам’ятати, що до «амбіцій потрібна належна амуніція».
Чим старшим ти стаєш, тим важче це усвідомлювати. Але треба розуміти.
Чим старшим ти стаєш, тим легше аналізувати минуле.
Іноді буває корисно подивитися не лише у дзеркало, а й у свій паспорт.
Усе геніальне — є справді геніальне.
Я дуже добре пам’ятаю і ціную поради людей, яких поважаю.
Моя улюблена книга — це 100 % не Кримінальний кодекс, а ранні оповідання Михайла Зощенка. Щоразу, коли я відкриваю книгу, то дивуюсь мовній стилістиці цього автора і, читаючи, завжди посміхаюсь. Маю ряд інших улюблених книг, але про це іншим разом.
Найбільше я шкодую, що ніколи не можу навести лад на своєму письмовому столі.
Найбільше я пишаюсь родиною та можливістю працювати з однодумцями та приємними для мене людьми.
Якщо припустити, що завтра я знову піду навчатись на перший курс університету, то я зі знанням справи підійшов би до вибору тих дисциплін, які мені найбільше знадобляться.
Усе буде добре тоді, коли ми усвідомимо, що дуже багато чого залежить конкретно від кожного з нас.