Тема: Вартісний зв’язок

Назар ПОЛИВКА,
партнер Axon Partners

Влад ЛІХУТА,
юрист Axon Partners (м. Одеса)

Відсутність кордонів, правового регулювання та впливу держави можуть бути як перевагою, так і недоліком використання криптовалют

З моменту представлення біткойну публіці минуло понад вісім років. У наш час, окрім нього, є ще понад 640 криптовалют, і їхня кількість стрімко збільшується. Капіталізація ринку криптовалют сьогодні — 18 мільярдів доларів, з них понад 15 мільярдів — це капіталізація тільки біткойну. Кількість щоденних біткойн-трансакцій уже давно перевищила двісті тисяч. Цифрова валюта змінила бізнес та життя багатьох людей, які вже встигли розбагатіти чи втратити все на інвестиціях у цифрові гроші чи криптовалютний бізнес. Чого тільки варта історія з криптовалютою ZCash, коли її ціна знизилась у кілька сотень разів менш ніж за тиждень. Попри це, у більшості країн питання правового статусу цифрових валют та регулювання діяльності, пов’язаної з ними, залишається відкритим.

 

Об’єкт та інвестиція

У контексті інвестування криптовалюта може виступати як інвестицією, так і об’єктом інвестиційної діяльності. Розгляньмо обидва випадки.

Потенційний інвестор використовує цифрову валюту як інвестиції (наприклад, біткойн), коли придбає цифрові токени (tokens) компанії. Такі токени можуть бути або криптовалютою (cryptocurrency), або цінністю (asset). По суті, різниця між токеном-криптовалютою та токеном-цінністю зводиться лише до технічних аспектів: у asset, на відміну від cryptocurrency, немає власного блокчейну (розподіленої бази даних). Тобто випуск токену-цінності здійснюється за допомогою спеціальних платформ із власним блокчейном (наприклад, Nxt).

Як правило, виділяють два види токенів-криптовалют: форки (fork) та альткойни (altcoins). Форк — копія вже існуючої цифрової валюти із незначними змінами у коді, альт­койн — нова криптовалюта з унікальним кодом та блокчейном.

Токени можуть підтверджувати як участь їх держателя у проекті (системі), так і його право на отримання частки майбутнього прибутку компанії. Їх продаж здійснюється шляхом криптовалютного фандрайзингу (збору коштів у криптовалюті): за допомогою ICO (Initial Coin Offering) чи краудсейлу (crowdsale). Зазвичай документом, що опосередковує ці відносини, є публічна оферта на веб-сайті: наприклад, Token Sale Agreement (угода про продаж токену), правила проведення ICO чи стандартні правила користування веб-сайтом з відповідними положеннями про краудсейл.

ICO — по суті аналог публічного розміщення акцій (Initial Public Offering, IPO), а краудсейл — краудінвестингу, але у криптовалютному світі. Крім того, якщо проведення IPO та краудінвестингу здебільшого врегульовано національним законодавством, то проведення ICO і краудсейлу — ні.

Застосовуване право до криптовалютного фандрайзингу визначити важко, оскільки, по-перше, криптовалютна діяльність як така здійснюється у неформальному секторі економіки, а по-друге, правовий статус криптовалюти знаходиться у правовому вакуумі («сірій зоні»).

У деяких юрисдикціях токен може розглядатися як акція, але тільки у разі, якщо він підтверджує не тільки участь його держателя у системі, але і його право на отримання частки прибутку компанії. У такому випадку застосовуваним буде законодавство у сфері цінних паперів та фондових ринків. Так, криптовалютний збір коштів може підпадати під законодавчі вимоги до IPO.

Але, як правило, компанія, яка таким чином залучає інвестиції, в угоді про продаж токену (або у будь-якому іншому документі) обачливо зазначає, що токени не є акціями або будь-якими іншими цінними паперами. Більше того, користувач шляхом акцептування угоди підтверджує, що має достатні знання для участі у криптовалютному зборі коштів зокрема та використанні криптовалюти загалом. Він також відмовляється від будь-яких претензій до компанії і можливості повернення вкладених коштів.

Головні переваги криптовалютного фандрайзингу — це те, що здійснити інвестицію можна швидко, легко та анонімно. Недоліки — недосконалість правового регулювання цих відносин. Відповідно, є регуляторний ризик для компанії, яка проводить ICO чи краудсейл, а у ­криптоінвесторів немає жодних гарантій з її сторони. Водночас швидкість, легкість та анонімність — це не завжди добре, а недосконалість правового регулювання цих відносин — не у всіх випадках погано.

 

Відсутні за місцем

Криптовалюта стає об’єктом інвестиційної діяльності, коли інвестор купує її з метою перепродажу у майбутньому для отримання прибутку. Цифровій валюті властива висока волатильність (різка зміна ціни у часі). Наприклад, ціна біткойну може піднятися або опуститися на десять або навіть більше відсотків за один день.

У 2010 році один біткойн (BTC) можна було придбати за п’ятдесят центів, а на початку 2017-го вже за одну тисячу доларів. Інший приклад — цифрова валюта ZCash. Наприкінці жовтня один ZEC коштував 50 BTC, зараз — 0,04 BTC.

Проте для того, щоб отримати прибуток, біткойн треба обміняти на фіатні гроші. Зокрема, такий обмін можна здійснити на криптовалютній біржі. У багатьох країнах діяльність таких бірж врегульована. Наприк­лад, у Канаді компанії, що надають послуги з обміну криптовалюти, повинні бути зареєстровані у Центрі аналізу фінансових операцій та звітів Канади (Financial Transactions and Reports Analysis Centre of Canada). Також вони мають дотримуватися законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом. В іншому випадку банкам заборонено відкривати таким компаніям поточні рахунки.

На жаль, діяльність далеко не всіх бірж можна назвати легальною. Більше того, відомі випадки, коли вони закривались, не повертаючи користувачам коштів. Нерідко біржа — це просто платформа, за допомогою якої користувачі самі здійснюють обмін криптовалют. Таким чином, жодної відповідальності вона не несе і зобов’язань здійснити повернення коштів у разі форс-мажору немає.

Замість того, щоб здійснювати обмін цифрової валюти на фідуціарні гроші, її можна використати як платіжний засіб. Наприклад, на веб-сайті Dell можна купити ноутбук за біткойни. Але компанія не приймає криптовалюту напряму — покупець сам здійснює конвертацію (обмін) біткойну в долари за допомогою криптовалютної біржі, з якою співпрацює Dell (вочевидь, на підставі агентського договору).

Це пояснюється не тільки невизначеністю податкового законодавства щодо оподаткування доходу (прибутку), отриманого у вигляді криптовалюти, але й тим, що цифрова валюта розглядається здебільшого як засіб обміну, а не legal tender (законний платіжний засіб).

Загалом як переваги, так і недоліки використання криптовалюти як інвестиції (об’єкта інвестиційної діяльності) та платіжного засобу можна охарактеризувати всього лише трьома словами — це borderlessness, lawlessness та governmentlessness, тобто відсутність кордонів, правового регулювання та впливу держави.

-->