Виконавче провадження: Торгові зобов’язання

Визнаючи недійсними результати прилюдних торгів з реалізації заставленого майна, ВСУ виходить з того, що дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення таких торгів є обов’язковою умовою правомірності правочину

Бум кредитних спорів останніх років спричинив відкриття значної кількості виконавчих проваджень з реалізації заставленого майна. Водночас формувалася судова практика з оскарження дій чи бездіяльності державних виконавців, а також і щодо «останнього шансу» боржників (а інколи й кредиторів) — визнання недійсними результатів відповідних прилюдних торгів — Верховний Суд України дотримується правової позиції, що це є окремим видом оскарження, не завжди пов’язаним з протиправністю дій держвиконавця.

Право на оскарження

Перша і основна правова позиція, на якій наразі ґрунтується розгляд цієї категорії справ, — це продаж майна на прилюдних торгах є правочином. Такого висновку Верховний Суд України (ВСУ) дійшов у 2012 році (справа № 6-116цс12) та послідовно її підтверджував у подальших своїх рішеннях. Судді ВСУ наголошують, що реалізація майна на прилюдних торгах полягає у продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця — учасника прилюдних торгів. А акт, складений за результатами проведення прилюдних торгів (із урахуванням всіх передбачених особливостей), є по суті оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна, тобто правочином, який може визнаватися недійсним у судовому порядку на підставі норм цивільного законодавства (ВСУ посилається на недодержання в момент вчинення такого правочину вимог, які встановлені статтями 203 та 215 Цивільного кодексу України).

У правовій позиції, сформульованій при розгляді справи № 6-1884цс15, ВСУ зазначає, що нерухоме майно передається на реалізацію з прилюдних торгів за ціною та у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Додамо, що детально умови, процедура підготовки та порядок проведення торгів з реалізації арештованого нерухомого майна, а також розрахунків за придбане майно й оформлення результатів торгів у справах, які переглядав ВСУ, визначалися Тимчасовим положенням, затвердженим наказом Мін’юсту. З вересня 2016 року діє новий Порядок реалізації арештованого майна. Проте жодні зміни нормативного регулювання не спростовують виснов­ку ВСУ: дотримання нормативно встановлених правил призначення та проведення прилюдних торгів є обов’язковою умовою правомірності правочину.

У рішенні у справі № 6-124цс14 ВСУ конкретизує, що підставами для визнання прилюдних торгів недійсними є порушення встановлених законодавством правил проведення торгів, зокрема правил, які визначають процедуру підготовки, проведення торгів (тобто про ре­алізацію нерухомого майна має бути розміщено відповідне інформаційне повідомлення; державному виконавцю, стягувачу та боржнику має буди направлене письмове повідомлення про дату, час, місце проведення прилюдних торгів, а також зазначено стартову ціну реалізації арештованого майна). Дотриманими мають бути правила, за якими проводяться торги та оформлюються їх результати.

Дає ВСУ і відповідь на питання щодо взаємозв’язку дій чи бездіяльності держвиконавців, інших учасників торгів (які можуть бути самос­тійним предметом оскарження) та визнання прилюдних торгів недійсними. Так, у правовій позиції в уже згаданій справі № 6-1884цс15 ВСУ наголошує, що «сам по собі факт неналежного повідомлення боржника про проведення прилюдних торгів не може бути підставою для визнання їх недійсними». Вирішальне значення для вирішення справи має встановлення того факту, що допущені порушення могли суттєво вплинути на результат торгів. Тобто, окрім наявності формального порушення норм закону при проведенні прилюдних торгів, суди досліджують, чи дійсно були порушені права і законні інте­реси особи, яка їх оспорює, способом захисту яких є визнання прилюдних торгів недійсними».

Щодо наслідків визнання результатів прилюдних торгів недійсними, ВСУ вбачає тут можливість застосування реституції, характерної для зобов’язальних відносин, тобто повернення сторін договору купівлі-продажу (продавця і покупця) до первісного стану.

Ціна та учасники торгів

Якщо виходити з аналізу судової практики, позивачі формулюють багато різноманітних підстав для визнання прилюдних торгів ­недійсними. І далеко не всі вони відповідають сутті оспорюваного правочину. Серед типових належних позовних вимог можемо виділити визнання недійсними та скасування протоколу проведення прилюдних торгів і акта державного виконавця про реалізацію арештованого майна, визнання недійсним свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, але в основному все зводиться до правомірності звернення стягнення на конкретне майно, правильності визначення ціни реалізації та суб’єктного складу учасників торгів. Судова практика в цій частині формується таким чином.

Розглядаючи справу № 6-103цс16 про визнання прилюдних торгів недійсними, ВСУ розтлумачив деякі особливості примусової реалізації майна, переданого в іпотеку. Зазначимо, що справа розглядалася на спільному засіданні двох палат ВСУ: цивільної та господарської. ВСУ зробив правовий висновок, що норми Закону України «Про виконавче провадження» дозволяють держвиконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов’язань, за умови відсутності у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення та наявності заборгованості виключно перед іпотекодержателем. Причому дотримані мають бути обидві умови. Крім того, примусове звернення стягнення на предмет іпотеки має здійснюватися з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку». У цьому ж рішенні ВСУ наголосив на необхідності застосування статті 45 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої прилюдні торги можна провести за наявності одного учасника, а реалізоване нерухоме майно може бути придбане за початковою ціною. Зазначимо, що відповідно до Тимчасового положення прилюдні торги вважаються такими, що не відбулися, за наявності тільки одного покупця. Якщо ж жоден із покупців не запропонував ціну, вищу за стартову ціну лота, то існують правові підстави для визнання прилюдних торгів недійсними, скасування протоколу про їх проведення та акта державного виконавця про реалізацію арештованого майна. Зазначимо, що в новому Порядку реалізації арештованого майна вже прямо вказується, що реалізація предмета іпотеки здійснюється з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про іпотеку».

Розглядаючи справу № 6-124цс14, ВСУ дав роз’яснення щодо ситуації з визначення вартості майна, яке підлягає реалізації. Як відомо, звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб’єктом оціночної діяльності. Після закінчення цього строку оцінка майна має проводитися повторно. Тобто якщо торги не відбулися з тих або інших підстав, повторні прилюдні торги повинні відбутися не пізніше шести місяців з моменту підписання звіту про оцінку майна, а проведення таких торгів за ціною, визначеною «простроченим» звітом, трактується судами як порушення, яке спричиняє визнання правочину недійсним. «Після збігу цього шестимісячного строку обов’язковою умовою призначення й проведення прилюдних торгів є отримання нового звіту про оцінку майна. Проведення прилюдних торгів із реалізації майна за ціною, визначеною звітом про оцінку майна, який утратив чинність, є порушенням установлених законодавством правил про порядок реалізації майна на прилюдних торгах, у тому числі правил про визначення стартової ціни реалізації майна», — наголошується в рішенні ВСУ.

Як видається, ці правові позиції щодо оскарження прилюдних торгів збережуть свою актуальність і після завершення реформування виконавчого провадження та створення інституту приватних виконавців, і після формування нової найвищої судової інстанції в Україні.