Особистість: Відчуваючи момент

Поява нових імен на українському ринку юридичних послуг завжди привертає увагу. Проте у випадку з юридичною компанією N&D це можна назвати вдалим перевтіленням, і сьогодні компанія, що входить до асоціації Andreas Neocleous & Co International, має намір стати успішним гравцем українського юридичного бізнесу. Про те, чим було зумовлене рішення вийти на ринок під новим брендом, у чому в компанії вбачають свою перевагу, чим відрізняється клієнт вчорашній від сьогоднішнього та багато іншого, «УЮ» розповів керуючий партнер компанії Андрій ДОВБЕНКО

Пане Андрію, чи правильно говорити, що ЮК Andreas Neocleous & Co вирішила повернутися на український ринок юридичних послуг? Що особисто вас спонукало прийняти таке рішення?

Ні, неправильно. Можна сказати, що компанія і не залишала ринок, просто ми не дуже переймалися питаннями розвитку та розширення, публічності та популярності.

Компанія Andreas Neocleous & Co працювала в Україні ще з кінця 90-х років. У 2015 році ми змінили формат роботи і так з’явилася Andreas Neocleous & Co Ukraine.

Сьогодні ми досягли тієї стадії, коли завдяки органічному зростанню команди, портфоліо проектів ми повинні рухатися далі та розширювати фірму на українському ринку. Тому ми з колегами із Кіпру вирішили, що настав час оновитися, і зараз ми продов­жимо працювати під брендом N&D за прізвищами Неоклеус та Довбенко.

 

На чому спеціалізується компанія N&D сьогодні та які саме юридичні послуги надає своїм клієнтам?

Якщо коротко, то ми спеціалізуємося на питаннях захисту бізнесу та прав внутрішніх й іноземних інвесторів. Історично ми розвивали дві юридичні практики: судову, корпоративне право та M&A. Також ми активно рухаємося в напрямі інтелектуальної власності і навіть кримінального права. Тобто всі стандартні практики у нас зараз на різних етапах розвиваються. Звичайно, наша гордість — це судова практика, особливо в сфері нерухомості та банківського сектора.

Ми відомі на ринку як команда, що працює з проблемними активами, і ми можемо вирішити питання у цій сфері, навіть якщо вони дуже складні та пов’язані з чисельними непростими факторами. Нам подобається застосовувати комплексні рішення та досягати кінцевого результату, а не просто зай­матися наданням юридичних послуг, наприклад з представництва в суді. Можливо, ми є не такою пуб­лічною компанією, але ключові українські банки та бізнес-групи вже оцінили наші послуги.

 

Наскільки прийнятним є механізм відновлення платоспроможності, який держава застосувала до ПриватБанку? Здається, це ледь не перший випадок, коли банк не було проголошено банкрутом, а відновлено.

Так, є ще кілька таких позитивних прикладів, але їх небагато. Цей механізм дуже прийнятний, його потрібно було застосовувати ще під час історії з банком «Дельта». Що завадило — питання філософське. Інша річ, від кого держава врятувала ПриватБанк — сама від себе?

Я не вважаю, що правила гри у банківському секторі прозорі, а всі реформи, які втілювались останнім часом, є правильними. Так, курс на оздоровлення в цілому правильний, але є вибірковий підхід до банків. І коли все управляється в ручному режимі, неможливо коментувати це з юридичної точки зору.

Загалом прийнятний будь-який легальний механізм, який не призводить до того, що дестабілізується ситуація в країні і порушується логіка монетарних відносин.

Те, що під егідою оздоровлення банківської системи були виведені банки, які переводили кошти у готівку, цілком правильно, адже це ухилення від податків, що є злочином. Але механізм спробували, він спрацював, і потім почали «бити» вибірково, а це вже неправильно. Перед НБУ не повинно стояти зав­дання вивести банк з банківського сектора. Боротися з інсайдерськими кредитами — так, але це має відбуватися поступово, системно. Усе ж таки варто давати шанс на оздоровлення. Правила мають бути одні для всіх.

 

Сьогодні багато українських юрфірм йдуть за клієнтами, які вирішили розвивати бізнес за кордоном. Чи варто найближчим часом очікувати зворотний процес?

Це залежатиме не тільки від макроекономічних показників та інвестиційного клімату в нашій країні. Коли ми всередині країни зможемо бути впевненими у правильності рішення інвестувати в свою ж економіку, а не в інші, тоді сюди прий­дуть іноземні інвестори, які вже ­будуть зацікавлені працювати з фірмами, спроможними захистити інвесторів як внутрішніх, так і зовнішніх.

У мене є своя теорія, яка базується на тому, що Україна має схильність до розвитку за латиноамериканською моделлю. Проте в жодній латиноамериканській країні не було такої кількості іноземних юрфірм, як в Україні, бо дуже багато специфіки і дуже часто ці стандартизовані послуги не можуть бути локалізовані під місцеві реалії.

Іноземні інвестори прийдуть нескоро, за три-п’ять років, буде багато грошей і багато роботи. Передумови для цього сьогодні формуються. Причому це не залежить від того, що робитиме українська влада. Це, радше, об’єктивні глобальні процеси. Але це не призведе до того, що кількість іноземних, у класичному розумінні, юридичних компаній збільшиться. Більше того, деякі навіть можуть піти з ринку, бо не бачу зараз необхідності іноземній юридичній компанії створювати в Україні сейлз-офіс або бек-офіс. Адже світ стає дедалі глобальнішим, і можна працювати над угодами, наприклад, у Гонконзі і при цьому регулювати процеси, що відбуваються у Лос-Анджелесі. Питання лише у тому, щоб підлаштуватися під часовий пояс. Жодної проблеми у цьому немає.

Таким чином, чим більше ми, юристи, докладатимемо зусиль до розвитку позитивної практики захисту інвестицій, тим швидше ми привернемо увагу великих інвесторів.

 

Чи змінилися, на вашу думку, вимоги та запити клієнтів до юрфірм, що супроводжують їхню діяльність?

По-перше, змінилися у співвідношенні ціна/результат. Сьогодні клієнтам неважливі звіти про витрачений час — клієнти готові платити за значними рахунками юридичних компаній за результат, а не за пафос.

По-друге, замовники послуг стають більш обізнаними, їм є з чим порівнювати ефективність роботи юридичного радника. Причому це порівняння не зав­жди відбувається між двома юридичними компаніями. Зараз нам доводиться конкурувати у свідомості клієнта за право називатися ефективними з авіакомпаніями, фінустановами, закордонними сервісними компаніями, з якими стикається наш клієнт під час подорожей. Головною компетенцією у світі та у свідомості клієнтів стає спроможність досягати результату швидко та ефективно.

Сьогоднішній клієнт очікує від юриста поради з будь-якого приводу. І якщо ти не можеш цього зробити як фізична особа, адже не можна бути спеціалістом з усього, то в юрфірмі мають бути фахівці, які дадуть клієнту не юридичну консультацію, а розуміння того, як досягти необхідного результату з мінімальними ризиками. Ось це головне, що повинен робити юрист сьогодні. А для того, щоб пояснювати, у нас є державні органи, які спеціалізуються на цьому, як робити правильно — читайте науковців.

 

Попри кризові явища в країні, український ринок юрпослуг доволі щільний, не боїтеся конкуренції?

Конкуренції не треба боятися. Конкуренція — це основа життя, бізнесового в тому числі. Вона стимулює мозок, а в нашій професії — це наш єдиний інструмент, яким ми заробляємо гроші. Правильно обрана стратегія бізнесу та маркетингу, правильно налаштовані процеси всередині компанії, правильна команда — все це дає змогу віднайти свою нішу або посунути більш слабкого конкурента та розширити свою долю на ринку. І чим щільніше ринок, тим цікавіша гра!

 

Як позначається тут, в Україні, асоціація з Andreas Neocleous & Co International?

У нас є проекти, що вимагають застосовувати право інших юрисдикцій. На цьому етапі нашого розвитку ми співпрацюємо з Andreas Neocleous & Cо та спільно з міжнародною командою юристів вирішуємо поставлене клієнтом завдання.

 

А який особистий досвід вам став у пригоді вже у керівництві Andreas Neocleous & Co Ukraine і зараз в N&D?

Для мене, як і для багатьох інших українських юристів, інтернатурою в юриспруденції, де можна поєднати теорію і практику, стала «Велика четвірка». В Україні вона більше займається юриспруденцією, ніж в інших країнах, і часто стає шляхом для початку кар’єри.

Це доволі конкурентоспроможне місце роботи, такий собі конвеєр, який дає стандартизацію мислення, показує, як працювати правильно, як застосовувати стандарти, що десятиліттями розроблялися та втілювалися. До того ж ти багато спілкуєшся з іноземцями і починаєш виходити за межі наших, українських, реалій, починаєш розуміти їх потреби, запити, погляд на життя. Саме такий підхід до роботи я застосовую вже у своїй компанії. Я хочу, щоб N&D мала в своєму ДНК міжнародний стиль та українську кмітливість.

 

Чим ще N&D відрізнятиметься від решти гравців юридичного ринку?

Характером, стратегічним підходом, відсутністю умовностей «тривалої історії та репутації». Ми не боїмося сказати клієнту, що він неправий. У нього є проблема, у нас є рішення. Ми керуємо процесом, опираючись на наш власний досвід, знання, відчуття ситуації, часто недоступної для розуміння клієнтом. Ми ті, хто бачить всі підводні камені, на відміну від клієнта. Тому можемо його вислухати, але робитимемо так, як вважаємо за потрібне для найефективнішого результату. До нас приходять не за обслуговуванням, а за досягненням результату з мінімальними ризиками.

 

В Україні триває судова реформа. Чи відчуваєте ви вже певні зміни, приміром у судовій практиці?

На цей момент зміни не є відчутними. Хіба що через велику кількість звільнень суддів ще довше розглядаються справи в адміністративних судах. Проте в цілому реформа, звичайно, потрібна. Хочеться сподіватися, що вона дасть позитивні результати і найкращі наміри її ідеологів не будуть нівельовані політичними інтригами та кон’юнктурними інтересами виконавців.

Можна вітати те, що адвокатська монополія потихеньку втілюється в життя, це правильно. Щоправда, дуже мало часу дали адвокатам, які вирішили взяти участь у конкурсі на посаду судді Верховного Суду України.

Проте лише час покаже, чи справді реформа змінить правовідносини, а не залишиться ширмою для виконання зобов’язань перед західними партнерами та міжнародними організаціями.