Тема: Пов’язані активом

Особливості доведення зв’язку активів з певним боржником у різних країнах світу

Процес стягнення заборгованості з боржника в ідеалі повинен закінчуватися для кожного кредитора не лише фантастично успішним виграшем справи в суді чи арбітражі, а й отриманням у підсумку погашення кредиту. Але це в ідеалі. Насправді ж кредитору, аби повернути кредит, необхідно розгадати квест на тему «де і як сховані активи».

Кожен боржник вимагає індивідуального підходу. Немає якогось універсального набору інструментів з пошуку активів, який можна застосувати в кожному випадку.

Необхідно детально вивчати оточення, історію, біографію кожного суб’єкта, будь-яку додаткову інформацію щодо інших суб’єктів та їхній зв’язок із зобов’язаною особою та її активами. Не знаючи цих деталей, буде важко зрозуміти, як зв’язати їх чи в якій юрисдикції треба концент­рувати свої зусилля.

Підпорядковані відносини

З’ясуванню зв’язку між активом та боржником передує копітка робота з дослідження діяльності боржника, його способу життя. Кредитор має аналізувати фінансову звітність, публічні реєстри (корпоративні, судові тощо), публікації, соціальні мережі (в яких інколи досить активно просліджується активність зобов’язаної особи та її найближчого оточення). Для побудови подальшої стратегії важливо все: використання майна компанії її бенефіціаром для своїх потреб (наприклад, нерухоме майно, автівка тощо); покази свідків — співробітників компаній щодо осіб, які приймають рішення, визначальні для компаній; типи трансакцій, здійснені компанією; встановлення економічної доцільності та інтересу в тій чи іншій трансакції у відношенні окремої особи (виявлення зацікавленої особи).

Кредитор може виявити вчинення дій (бездіяльність), що цілеспрямовано сприяли настанню несприятливих наслідків для контрагентів, кредиторів. Наприклад, укладення компанією угод, спрямованих не на отримання прибутку для компанії, а на користь бенефіціара чи інших підконтрольних йому осіб (угод, за якими відбувається отримання кош­тів на компанію новоствореної групи, щоб уникнути оплати боргу компаніями старої групи). Звичайно, кожна ситуація індивідуальна, проте важливим для наступного кроку (а саме — подання клопотання про шахрайство) буде кореспонденція, документи, що підтверджують наявність можливості давати обов’язкові інструкції керівникам компанії з боку бенефіціара.

Наявність підпорядкованих від­носин (материнська — дочірня структури) та відповідних очевидних інструкцій з боку материнської компанії в деяких державах може дозволити притягнути материнську компанію до відповідальності (наприклад, постанова Верховного Суду РФ від 24 липня 2015 року № 305-ЭС15-9198). На Кіпрі протилежна практика — кожна компанія вважається окремою юридичною особою і материнська компанія не може бути притягнута до відповідальності за дії своїх дочірніх компаній, лише на підставі афілійованності. Якщо є елемент змови з метою шахрайства між материнською компанією та дочірньою, в такому випадку обидві можуть бути притягнуті до відповідальності. В іншому випадку один лише факт того, що материнська компанія схвалила укладення угоди дочірньою компанією, не є достатнім для притягнення до відповідальності материнської компанії. Лише у випадках шахрайства кредитор матиме змогу притягнути акціонера до відповідальності за зобов’язаннями товариства (lift the corporate veil).

Пошукова робота виявляє ряд можливостей, на які необхідно дуже оперативно реагувати та використовувати в процесі стягнення боргу.

При пошуку активів впроваджується цілісна стратегія, спрямована на збір доказів, які юридично дозволяють розпочати стягнення активів на рахунок існуючої заборгованості в доповнення до координації загальної стратегії, включаючи дослідження, комунікацію з правоохоронними органами, юристами, а також зв’язки з громадськістю.

Звичайно, проводяться поглиб­лені різноманітні дослідження засобів масової інформації, в Інтернеті, в базах даних англійською, грецькою, російською, українською, ­іспанською, французькою, німецькою та іншими мовами, дослідження корпоративних реєстраційних документів та документів публічного характеру; закриті дослідження; експериментальні дослідження.

Різність підходів

При побудові стратегії стягнення заборгованості береться до уваги щонайменша деталь, починаючи від виду, локації самого активу і закінчуючи типом джерела отримання інформації про цей актив. Представники кредитора завжди перебувають у процесі консультацій з юристами в інших юрисдикціях, щоб одразу на місці було підтвердження, що отримана з певного джерела інформація буде допустимою при судовому розгляді у відповідній юрисдикції.

Держави різняться між собою ступенем відкритості певної інформації. Так, наприклад, у США на законодавчому рівні заборонений пошук банківських рахунків. Звичайно, певні пошукові агентства пропонують у цій державі такі послуги, але, навіть отримавши інформацію, необхідно буде попрацювати над тим, яким чином її ліпше подати до суду.

Інколи найкращим способом пошуку активів та встановлення зв’язку з боржником у менш відкритих юрисдикціях (таких, наприклад, як Люксембург, Сент-Вінсент і Гренадіни тощо) є виконання рішення українського суду. Так, на Кіпрі (де зареєстрована компанія боржника, що є пов’язаною з люксембургською компанією) разом із клопотанням про визнання рішення подаються заява про заморожування активів (Mareva injunction) і клопотання щодо прийняття судового наказу про розкриття інформації (Norwich Pharmacal Order). І попри те, що інформації про акціонерів немає в реєстрах таких держав, як, наприклад, Британські Віргінські Острови, Сент-Вінсент і Гренадіни, в рамках судового позову у Великій Британії та на Кіпрі кредитор зможе отримати відповідну інформацію.

Інший приклад різноманітності підходів — Франція, яка не має еквівалента прийнятого у США RICO Act. У цій країні діють суворі закони, які захищають приватність фізичної особи (навіть якщо ці особи звинувачуються, визнаються винними чи засуджуються). Проте успішний та досвідчений кредитор знає, як врегулювати таку ситуацію за допомогою роботи з правоохоронними органами, скарги від цивільної особи (plainte avec constitution de partie civile), ініціювання кримінальних переслідувань, виконання суду (juge de ) з тим, щоб дозволити накласти тимчасову заставу.

Наостанок варто ще раз підкреслити, що, крім успішного пошуку активів та доведення зв’язку з певним боржником, надзвичайно важливим та ключовим залишається правильне тлумачення результатів такого пошуку та побудова стратегії роботи з активами, що зможе пов­ною мірою використати переваги та особливості різних юрисдикцій і визначити способи примусу суб’єкта розкривати додаткові активи, які він може ховати.