Тема: Наказовий спосіб

Чотири накази для забезпечення майбутнього виконання судових рішень у ході міжнародного розшуку активів

Навіть коли ви ідентифікували іноземні активи боржника і знаєте, де вони знаходяться, далеко не зав­жди є можливість їх повернути, адже бізнесмени ховають активи за номінальними власниками, трастовими повіреними чи просто реєструють на афілійованих осіб. Як забезпечити їх стягнення — спробуємо розібратися.

 

Лише у комплексі

Українським юристам, які займаються правовим супроводом міжнародного розшуку активів, усе частіше доводиться мати справу з новими запитами як українських, так і закордонних клієнтів, які пройшли всі ланки вітчизняної судової системи, але так і не змогли задовольнити своїх законних вимог за рахунок активів боржників, їх поручителів чи бенефіціарів. Ці запити так або інакше пов’язані із Cross-Border Asset Recovery — забезпеченням стягнення активів, що сталося за результатом їх міжнародного розшуку.

Робота професійних детективів у ході розшуку активів необхідна, але недостатня складова розшуку активів. Адже ви знатимете, де знаходяться кошти, утім, швидше за все, вони не належатимуть напряму вашому боржнику або його поручителю чи бенефіціару.

Тож у цьому випадку потрібна чітка стратегія судових дій, що будуть спрямовані на:

1) отримання легітимної доказової бази, що активи, які ви ідентифікували, справді належать або знаходяться в управлінні тих осіб, на яких ви вийшли в процесі міжнародного розшуку;

2) арешт активів, щоб їх неможливо було «злити» протягом основ­ного судового процесу зі стягнення активів на вашу користь.

Звісно, має враховуватися при­в’язка до конкретної юрисдикції, де ви плануєте судитися та отримувати рішення проти боржника, його поручителя чи бенефіціара. І найефективнішою в цьому питанні є британська юрисдикція.

Серед особливих наказів англійських судів, що можуть бути використані в процесі стягнення активів, виділяють: Norwich Pharmacal, про арешт активів (у тому числі, у всьому світі), про обшук та про арешт активів на підтримку судового процесу в іншій юрисдикції.

 

Наказано арештувати

Визначити особу, яка спричинила шкоду, активи потенційних бенефіціарів тощо заявникові допоможе наказ Norwich Pharmacal (про розкриття документів або інформації позивачу).

Аби отримати його від англійського суду, заявник має довести, що:

— йому було заподіяно шкоду вірогідно саме особою, щодо якої видається наказ;

— розкриття інформації є необхідним для початку судового процесу або використання інших правових засобів захисту;

— особа, щодо якої видається наказ, має бути причетна до заподіяння шкоди (а не бути просто «свідком»).

Також доведеться переконати суд у тому, що інших законних способів отримання інформації (а відповідно, і доступу до правосуддя) заявник не має.

Наказ про арешт активів покликаний забезпечити схоронність активів відповідача, щоб у випадку, коли позивач отримує судове рішення на свою користь, вони були доступні для відшкодування шкоди та судових витрат. При цьому заявник має не лише довести суду наявність ризику відчуження активів відповідачем, а й бути готовим відшкодувати відповідачеві збитки у разі, якщо згодом буде доведено, що арешт було надано помилково (наприклад, поклавши депозит на рахунок суду). Як і в усіх інших випадках, вирішуючи питання про арешт активів, суд порівнюватиме шкоду відповідача через арешт активів та користь позивача від цього заходу.

У виняткових випадках англійські суди можуть видати наказ про арешт активів по всьому світу, поширюючи свою юрисдикцію за межі Англії та Уельсу. Такий забезпечувальний засіб доступний у разі, якщо спір стосується значних коштів, проте активів відповідача у межах юрисдикції суду (Англія та Уельс) недостатньо для задоволення вимог позивача. До того ж позивач має довести наявність високого ризику того, що активи будуть відчужені до закінчення судового процесу. Всесвітній наказ про арешт активів може також передбачати обов’язок відповідача підтримувати обсяг активів певної вартості або може навіть зобов’язати його перенести активи в юрисдикцію суду.

А от наказ про обшук видається судом без участі відповідача. Він дозволяє заявникові провести обшук у приміщеннях відповідача, зробити копії та записи будь-чого, визначеного у наказі. Метою такого засобу є збереження доказів для суду або збереження майна, що належить заявникові. Найчастіше суди видають такі накази у справах щодо шахрайства або прав інтелектуальної власності. Розраховувати на отримання такого наказу взагалі не варто, якщо:

— у спорі немає сильних до­казів;

— невидання наказу не спричинить дуже велику шкоду;

— немає загрози знищенню або приховуванню відповідачем документів чи інформації, що наявні у його розпорядженні.

Перед видачею наказу про обшук суд також має переконатися, що цим не буде завдано непропорційно великої шкоди відповідачеві та що отримання відповідних документів або інформації іншим способом неможливе.

Право англійського суду нак­ласти арешт на активи відповідача для забезпечення виконання майбутнього рішення іноземного суду реалізується в наказі про арешт активів на підтримку судового процесу в іншій юрисдикції. Загалом такий наказ може бути виданий, якщо відповідач є резидентом Англії або має інший зв’язок з цією юрисдикцією.

 

Не королівством єдиним

Таким чином, англійські суди надають заявникам ряд можливостей забезпечити майбутнє виконання судових рішень на свою користь. Звісно, що перераховані вище заходи забезпечення позову доступні не лише в англійських судах, а й в інших юрисдикціях англосаксонської правової системи. Серед них найбільш популярними є Кіпр, Британські Віргінські острови, Гонконг.

Проте у кожному конкретному випадку на плечах заявника лежить тягар доведення необхідності та доцільності застосування таких заходів проти відповідача. Для успішного отримання відповідного наказу юристи заявника мають провести копітку роботу з підготовки необхідних доказів та документів.

Але у будь-якому разі для досягнення успішного результату, яким є стягнення активів відповідача, заявник має синхронізовано використовувати всі можливі інструменти та засоби — розшук активів, їх арешт, судовий процес щодо суті спору. Лише маючи ретельно сплановану стратегію, заявник може розраховувати на успіх. Адже який сенс у розшуку активів, якщо згодом уже не буде що стягувати?