Подорожі: Прикраси Цейлону

Шрі-Ланка — невеликий острів з надзвичайно великою концентрацією принад

На Шрі-Ланці можна знайти все для чудового та різнопланового відпочинку, хіба що за винятком снігу. Сезони умовно ділять курортну частину Шрі-Ланки на дві частини: південно-західну, де сезон дощів триває з квітня по липень, та північно-східну — з мусонами з жовтня по січень. Крім того, є гори всередині країни, де температура рідко піднімається вище +25°С, і північ з доволі спекотним та засушливим кліматом.

Шрі-Ланка — країна, більшість мешканців якої складають сингальці, котрі сповідують буддизм, але великою нацменшиною є тамільці — вихідці із сусідньої південної Індії, що мешкають на острові ще з глибокого середньовіччя та є переважно індуїстами. Крім численних буддистських та індуїстських храмів і старовинних артефактів, на Цейлоні також чимало мечетей і християнських церков, значна частина яких дісталися у спадок від європейських колонізаторів — португальців, голландців та британців. І хоча міжрелігійні та міжетнічні стосунки не завжди були мирними, показовим є ставлення ланкійців до одного із найбільш сакральних місць на острові — горі Шрі Пада: буддистська більшість вважає, що тут побував Будда, а сама назва перекладається як «священний слід». Індуїсти, у свою чергу, обожнюють це місце, під «священним слідом» розуміючи слід Шиви. Мусульмани та християни називають гору Піком Адама, бо вірять, що саме тут Адам уперше ступив на землю після вигнання з Едему.

 

Корисний видобуток

Одна із найстійкіших асоціацій зі Шрі-Ланкою є, безумовно, чай. На острові виробляється близько 10 % світового чаю, левова частка якого йде на експорт (країна — світовий лідер з експорту чаю). Проте чайна культура не нараховує ще й двох сторіч. Чай на Шрі-Ланку було завезено з Китаю та північно-східної Індії (теж британської колонії на той час) у 20—30 роках ХІХ сторіччя. Великі та найстаріші чайні плантації розташовані у південно-центральній частині країни, зокрема в таких туристично-привабливих гірських поселеннях, як Елла та Нувара Елія. Чай, зібраний у високогірних районах, вважається найкращим. Рослину збирають вручну переважно жінки. За бажання можна з’їздити на один із кількох чайних заводів, відкритих для іноземних туристів.

Шрі-Ланка також відома як країна, де видобувається багато дорогоцінного каміння: араби (VII—VIII сторіччя) навіть дали їй відповідну назву «Острів дорогоцінного каміння», або Серендіп. Саме під цією назвою остів згадується у розповідях про Синдбада-мореплавця та в «Тисяча і одній ночі». Однак способи видобутку не зазнають суттєвих змін упродовж віків: майже всі процеси здійснюються вручну. З-поміж ­багатого різноманіття каменів, які видобувають на острові, особливо виділяються сапфіри, рубіни та гранати. Варто зазначити, що заборонено вивозити з країни необроблене дорогоцінне каміння, а прикраси та оброблені камені потрібно купувати лише у ліцензованих магазинах — перш за все заради гарантії якості товару.

 

Морські курорти

Основні морські курорти Шрі-Ланки розташовані на її південно-західному узбережжі і майже всі вони знаходяться південніше Коломбо та міжнародного аеропорту. Узагалі ця частина країни найбільше розвинена, це ж стосується і туристичної інфраструктури. Такий стан справ обумовлений не в останню чергу і громадянською війною між урядовими військами та тамільськими пов­станцями, що точилася 25 років і офіційно закінчилась лише 2009-го. Тамільські повстанці контролювали північні та східні регіони країни, там же і відбувались основні бойові дії. Але сьогодні активно розвивається туризм у Трінкомале на північному сході та в Аругам-бей на південному сході, який є дуже популярним серед серферів. З кожним роком дедалі більше мандрівників відкривають для себе Трінкомале з його найдов­шими у всій країні пляжами, і це попри те, що, аби дістатись сюди з міжнародного аеропорту, треба витратити мінімум п’ять годин, якщо їхати на авто.

Два найкращих пляжі країни — Унаватуна та Мірісса — розташовані на самому південному заході, поруч із містом Галле, яке теж дуже популярне серед туристів. Унаватуна не раз визнавалася телеканалом Discovery одним із десяти найкращих пляжів світу. Пляж неширокий (усього близько кілометра), проте дуже мальовничий, з численними пальмами біля води. Родзинкою Унаватуни є те, що її частина захищена подвійним кораловим рифом, завдяки чому тут не буває занадто високих хвиль. Відповідно, це одне з найкращих місць для плавання, снорклінгу та дайвінгу. Відпочивати тут можна впродовж року, навіть у низький сезон, коли на багатьох інших пляжах сильні вітри та великі хвилі, які унеможливлюють купання. Разом із цим за кілька кілометрів можна знайти чудові місця для серфінгу із значно більшими хвилями. Як і інші пляжі, вони виникли з прос­тих рибацьких поселень. На обох пляжах переважну більшість готелів становлять невеличкі недорогі гестхауси, які тримають місцеві жителі, тому вони розраховані насамперед на самостійних мандрівників. Поруч розташовано інкубатор, в якому розводять черепах та доглядають за ними, який також варто відвідати. Під час плавання в морі можна зустріти цих мирних тварин, а на пляжі натрапити на кладки їхніх яєць.

Популярними є пляжі, розташовані північніше, зокрема Хіккадува, який вважається першим пляжем, що «відкрили» сучасні європейські мандрівники, — у 60-70-х роках це місце, розташоване у 100 км від Коломбо, набуло популярності у хіпі. Це також один із найдовших шрі-ланкійських пляжів, завдовжки 10 км. Зараз це один із найбільш комерційно розвинутих пляжів з великою кількістю готелів та ресторанів біля самісінького моря. Це можна сприймати і як недолік, адже на пляжі небагато тропічної рослинності, а в кількох місцях ресторани занадто близько підступили до моря, повз які досить незручно проходити. Також може не сподобатись у Хіккадуві те, що автотраса з пожвавленим рухом та залізниця відділяють від моря знач­ну частину туристичної зони. Проте Хіккадува — чудове місце для снорклінгу та дайвінгу завдяки кораловому рифу, тут живе близько 170 видів коралових риб та кілька десятків видів коралів.

Популярним є розташоване у кількох десятках кілометрів на північ від столиці четверте за величиною місто в країні Негомбо. І хоч море та пляжі тут не найкращі, а вода замулена і часто стоять високі хвилі, завдяки великій кількості готелів та близькості аеропорту тут завжди чимало туристів, частина яких сприймають Негомбо як приємний транзитний пункт. Разом із тим поруч — кораловий риф, який на Шрі-Ланці вважається найкращим. Сам же Негомбо відрізняється від інших міст великою кількістю католиків серед місцевих жителів (більше половини) і, відповідно, великою кількістю церков. Крім того, тут можна подивитись на залишки голландського форту XVII сторіччя — головні ворота та частину стіни, а також голландський водний канал, яким і понині користуються місцеві жителі.

На всіх основних курортах південно-східного узбережжя туристична інфраструктура добре розвинена — можна легко знайти житло чи ресторани на будь-який гаманець. Крім того, немає проблем з магазинами, обміном валют, ­прокатом ­мототранспорту чи велосипедів, також тут чимало турагенцій, в яких можна замовити різноманітні екскурсії, у тому числі з російськомовними гідами.

 

Галле

Місто Галле розташоване на південному сході острова, сюди дуже легко дістатись як із столиці (120 км), так і з будь-якого курорту на східному узбережжі. Їхати з Коломбо можна як залізницею вздовж морського узбережжя, милуючись мальовничими пейзажами (три-чотири години), так і комфортабельним автобусом збудованим кілька років тому шосе (за одну годину). Найбільш помітною принадою є форт, споруджений спершу португальцями наприкінці XVI сторіччя, а потім значно укріп­лений голландцями, а ще пізніше — британцями. У той же час саме місто, згідно з окремими даними, існувало ще до нашої ери. За однією з версій, назва місцевості походить від португальського «галло» — півень. Зображення півнів як символу міста подекуди зустрічаються у місцевій геральдиці колоніальної епохи. Тут є чимало споруд з колоніального минулого, зокрема католицькі храми та численні будиночки, облаштовані здебільшого як готелі, кав’ярні та магазини. Голландський вплив найпомітніший у цьому невеличкому місті: саме голландці володіють частиною тутешньої нерухомості, багато де можна зустріти вивіски з назвами вулиць голландською. Є тут і окремий «юридичний» квартал (див. фото). З-поміж усіх будівель особливо помітним є зведений британцями у 1938 році 18-метровий маяк. Форт вистояв під час сумнозвісного цунамі 2004 року, хоча й сильно постраждав, а в самому місті загинуло кілька тисяч людей. Форт Галле входить до списку об’єктів всесвітньої спадщини ЮНЕСКО як найбільша фортифікаційна споруда, зведена європейцями в Азії.

 

Коломбо

Як і в багатьох інших популярних для масового туриста країнах та регіонах, найбільші міста не користуються великою популярністю серед туристів, це ж стосується і Коломбо — міста, яке хоча формально не є столицею країни з 1982 року, проте багатьма досі нею вважається. У Коломбо туристи найчастіше відвідують два райони: Форт, який є діловим центром країни і де розташовано більшість адміністративних будівель, зведених ще в колоніальні часи, та Маунт Лавінія — пляж на півдні міста. Попри назву, одним із респектабельних районів є Острів рабів (Slave island), розташований поруч із Фортом. Тут чимало готелів, шопінг-центрів, офісів та є чудове озеро. Таку назву району дали британці в пам’ять про те, що португальці селили тут рабів зі своїх африканських колоній. Завдяки тому, що за всю історію міста ним у різні часи управляли, окрім самих шріланкійців, також араби, португальці, голландці та британці, всі вони зробили свій внесок у культурну спадщину Коломбо. Навіть у назві міста кожен міг знайти щось своє: слово «коломбо» походить від сингальського «коламба» і означає «гавань», португальці ж трохи змінили назву міста на честь Христофора Колумба.

 

Дика природа

Окрім багатої історії та численних історико-культурних пам’ятників, Шрі-Ланка є раєм для любителів дикої природи. Тут легко знайти екскурсії до численних національних парків, на сафарі чи покататись на слонах. До списку ЮНЕСКО включені два природних об’єкти: покрите дощовими лісами Центральне нагір’я та тропічні ліси Сінгараджа з деревами заввишки 50 м. Майже всі річки країни беруть початок у горах Центрального нагір’я, хоча воно відносно невисоке: максимальна висота сягає 2 500 м. Найвідомішим національним парком є розташований на південному сході Ялла, створений ще понад сторіччя тому.

Вирушати у сафарі найліпше до сходу сонця, саме цей час є найкращим для того, щоб побачити диких тварин. І хоча тварин можна зустріти у будь-яку пору року, однак є сезонність. Так, липень-вересень є найкращим часом для спостережень за слонами та леопардами, тоді як травень-червень — час ведмедів. За птахами ліпше спостерігати з жовтня по березень, що пов’язано з їхніми міграціями. Для любителів морських ссавців найкраще вирушати в море із Мірісси (південь) чи з Трінкомале (північний схід). Китів можна побачити з листопада по березень (південь) чи з березня по травень (північ), кашалотів — з листопада по травень, а дельфінів — з грудня по квітень (південь) та з березня по вересень (північ).

 

Канді

Це місто вважається найкрасивішим у країні і відоме насамперед зав­дяки Храму священного зуба Будди. Засноване у XIV сторіччі, місто було останньою столицею сингальського королівства до 1815 року, коли британці повністю колонізували острів. Канді стало столицею завдяки тому, що частину острова захопили португальці, і правителі були змушені переселятися до центральної частини, де й заснували однойменну державу. У центрі Канді розташоване штучне озеро, створене за часів останнього монарха, в центрі озера можна побачити літній палац, а на одному з його берегів і знаходиться Храм священного зуба Будди. Сама реліквія з’явилася на острові на початку IV сторіччя і відтоді столицею вважалося те місто, де вона знаходилась. У Канді зуб Будди знаходиться з 1590 року. З ним пов’язана одна з найяскравіших подій на Шрі-Ланці — фестиваль Есала Перахера, що святкується напередодні повного Місяця у серпні. У цей час зуб виноситься з храму і все це дійство супроводжує яскрава процесія за участю десятків слонів, одягнених у спеціальні святкові костюми, численних музикантів та танцюрів. Окрім основної реліквії, у храмі багато інших скарбів. Поруч розташовано палаци короля та королеви, зал для офіційних прийомів.

 

Стародавня спадщина Цейлону

Перші цивілізації на острові з’явилися у центрі його північної частини. Саме тут знаходяться найбільші культурно-історичні об’єкти, пам’ятники ЮНЕСКО — Анурадхапура, Полоннарува, Сігірія та Дамбулла (180—210 км від Коломбо, але значно ближчі одна від одної). За кількістю буддистських святинь Шрі-Ланка поступається хіба що Індії, що й недивно, адже буддизм присутній тут ще з ІІІ сторіччя до нової ери. Подібно до камбоджійського Ангкору, впродовж кількох сторіч перша ланкійська столиця — місто Анурадхапура — була забута, поки її руїни не були знайдені британцями в джунглях у першій половині XІХ сторіччя. Місто було засноване ще у V сторіччі до нової ери і залишалося столицею сингальського королівства впродовж чотирнадцяти сторіч. Сьогодні воно не тільки є об’єктом ЮНЕСКО, але й місцем паломництва буддистів з різних країн: тут знаходиться дерево махабодхі — нащадок дерева бодхі, під яким Сіттхартха Гаутама став Буддою в індійській Бодхгайї. Цікаві місця в Анурадхапурі розкидані по відносно великій території, обійти яку пішки за один день доволі непросто. Тут не лише залишки стародавніх монастирів та численні ступи, але й руїни стародавньої міської інфраструктури (тут були лікарні, дороги, мости і навіть штучні водоймища та водопровід). Серед цікавих місць варто відзначити грандіозну ступу Джетавана, яку навіть називають найвищою цегляною спорудою у світі. Її діаметр становить 112 м, а висота колись складала понад 120 м, вона вбудована вглиб на 8 м. Недалеко знаходиться і найстаріша ступа на острові — Тхупарама, зведена ще у ІІІ сторіччі до нової ери і неодноразово відреставрована. І хоч вона невелика — заввишки 20 м і 18 м у діаметрі, — проте на буддійські свята це одне з найбільш людних місць.

Після того як наприкінці Х сторіччя таміли з півдня Індії захопили північ Шрі-Ланки та Анурадхапуру, столицю було переміщено до Полоннаруви. Незважаючи на засушливий та спекотний клімат, тут були створені чудові умови для проживання та надзвичайно досконалу систему водопостачання. Окрім ступ та традиційних для старовинних міст залишків цивілізації, у Полоннаруві варто звернути увагу на один із найвідоміших шрі-ланкійських храмів Гал-Віхару з чотирма велетенськими статуями Будди, вирізьбленими у гранітних скелях.

Сігірія являє собою скелю зав­вишки 200 м, на якій у V сторіччі було зведено місто. Один із сингальських монархів переніс столицю у Сігірію з Ануратхапури, бо нечесним шляхом захопив владу і мав побоювання щодо власної безпеки. На вершині було споруджено палац і сади, а вхід на гору (750 сходинок!) було зроблено у вигляді велетенського лева — звідси і пішла назва скелі, яка перекладається як «левова гора». Урешті, Сігірія пала, а столиця знову повернулась до Анурадхапури. Сігірія же перетворилася на монастир, який з часом прийшов у занепад. На жаль, від минулої величі майже нічого не залишилось, вціліла хіба що мала частина фресок із напівоголеними дівчатами (див. фото).