Проза життя:
Правила життя Миколи ОНІЩУКА

Микола Оніщук уже майже п’ять років очолює Національну школу суддів України.
Під його керівництвом школа змінила парадигму викладання, відійшовши від традиційно притаманних академічній правовій науці форматів та запровадивши найкращі європейські зразки. Управлінського досвіду йому не позичати. До роботи у судовій системі він був президентом Інституту правової політики, працював у виконавчій (з 2007-го по 2010 рік — міністр юстиції України) та законодавчій системі (народний депутат України ІV, V, VІ скликань), а також у юридичному бізнесі.
Микола Васильович є автором понад 200 наукових робіт, здійснює активну громадську діяльність, і сьогодні доктор юридичних наук, заслужений юрист України та ректор НШС України Микола Оніщук ділиться своїми правилами життя

 

Якби я міг передати повідомлення собі 20-річному, я б сказав: «Будь енергійним і наполегливим, не бійся висот. Працюй над собою. Живи цікаво і змістовно».

Я вирішив стати юристом тому, що це була доволі неординарна історія з молодим випускником Житомирського будівельного технікуму, який хотів навчатись на юридичному факультеті, де викладали, у тому числі, «радянське будівництво».

Робота в законодавчій, виконавчій, а тепер і в судовій системі допомогла усвідомити свою роль у розбудові країни і можливості щось змінити заради майбутніх поколінь.

Найлегше у керівництві НШС України — виконувати складну роботу, адже допомагає досвід діяльності в приватному секторі — як керівника найбільшої (на той час) юрфірми, народного депутата, міністра.

Вершина кар’єри для професійного юриста — задоволення від самореалізації. А посади можуть бути різними. Важливо відбутися як професійний юрист.

Біда України в тому, що ми і досі не можемо суспільне ставити нехай не попереду, а хоча б поруч із приватним.

Головне досягнення сучасної цивілізації: мобільні телефони, інтернет і, будете посміхатись, — підгузки.

Найперший обов’язок чоловіка — мати довіру і впевненість жінок, зокрема дружини.

Найнебезпечніша річ — заспокоїтись досягнутим, зупинитись.

Немає нічого гіршого, ніж залишитись самотнім у справах, прагненнях, спілкуванні.

Моє улюблене місце — бути в горах, у лісі. Краще з друзями або сім’єю.

Моє улюблене місто, окрім Києва, — Рим (Італія).

Якщо фільми, то психологічні трилери. Якщо музика — Брайан Адамс.

Остання книга, яку я прочитав, — Ден Браун «Втрачений символ».

Я полюбляю повторювати: робіть добро і не чекайте вдячності.

Мене дратує безтолковість.

Мене надихає прагнення щось змінити в країні.

Центральне місце у книзі мого життя займають батьки, діти, родина, друзі та успішні професійні справи.

Ніколи не міг би подумати, що стану міністром.

Завжди можна знайти привід, аби щось не зробити. Це найскладніше — зробити те, чого не хочеться.

З віком стаєш більш поміркованим і добрішим.

Я вірю в молодь своєї країни.

Усе буде добре тоді, коли наші діти будуть очолювати найважливіші державні інститути.

-->