№10 Жовтень 2018 року → У вільний час

Хобі: У ритмі танго

Чому у нашому житті з’являються ті чи інші захоплення? Це справа випадку чи сама доля? Олег Борійчук, директор з правових питань консалтингової компанії Nota Group, змалку не займався танцями і не мріяв про паркет, але що можна передбачити в нашому житті? Якщо ви починаєте рухатися в такт кожної приємної мелодії, але ще не знаєте, чим відрізняється «спортивне» танго від аргентинського, читайте інтерв’ю зі справжнім українським тангеро Олегом і знаходьте час для себе і танців

Як почалося ваше захоплення танцями — з перших дискотек у юності чи раніше? Чому саме аргентинське танго?

На жаль, танці у моєму житті були не з раннього дитинства. І якби мені хтось у школі сказав, що у мене буде таке хобі, я б не повірив. Захоплення танцями з’явилося у свідомому віці під час навчання в університеті. Усе почалося з участі у щорічному конкурсі «Містер факультету». Тоді мені вперше у житті довелося танцювати на сцені. Це була румба, точніше пародія на румбу у моєму виконанні, принаймні мені так здавалося. Якби не моя чарівна і професійна партнерка, то навряд чи мені пощастило б перемогти у тому конкурсі.

Під час однієї з репетицій у будинку культури «КПІ» мене помітив керівник клубу спортивного танцю «Стиль» Петро Павлович Олефіренко і запросив на заняття, пообіцявши підібрати мені гарну партнерку. Так і почалася моя танцювальна «кар’єра». Через два місяці занять мене перевели у старшу групу, яка займалася більше двох років і поставили в пару з новою досвідченою партнеркою. Тепер потрібно було танцювати вдвічі більше, щоб досягнути рівня підготовки інших учасників групи.

Але спортивні (в народі більш відомі як бальні) танці для студента були недешевим задоволенням. Гроші на танці було соромно просити у батьків, тому доводилося підробляти офіціантом у ресторані. Через півроку занять бальними танцями моя партнерка зазнала травми і я вирішив зробити паузу, зосередившись на навчанні. У цей час мій однокурсник із захватом розповів мені про Київський клуб аргентинського танго VIVA EL TANGO. Вирішив сходити на пробне заняття. Так почалося моє знайомство з викладачем В’ячеславом Павловичем Грінченком, для якого аргентинського танго є сенсом життя.

«Танго — найкращий танець, який змогли вигадати люди. Принадність танго в тому, що цей танець багатогранний так само, як і саме життя, і він є його повним відображенням, бо немає в світі танцю настільки самодостатнього, сповненого емоцій, що поєднує в собі такі різні протилежні почуття, яке захоплює всю гаму людських відносин і надій, прагнень і розчарувань, пристрасті і життя як такого», — вважає маестро. Тепер і я можу підписатися під кожним словом.

Аргентинське танго стало способом мого життя. Воно дало мені впевненість у собі, дисципліну, відповідальність, організованість, розкрило потенціал, наповнило буденність іншими емоціями і змістом, подарувало інше сприйняття світу.

Через кілька місяців безперервних занять танго і кількох виступів на корпоративних заходах мені вдалося компенсувати всі мої вкладення у танці. Але гроші були лише приємним бонусом. Як і прихильність шанувальниць.

Аргентинське танго стало паралельним казковим світом, куди можна було будь-якої миті втекти від справ і сірих буднів.

 

Танго — це заняття для себе чи ви маєте більш амбітні цілі?

Передусім прагну зробити свій внесок у розвиток аргентинського танго в Україні, популяризувати цей вид мистецтва, який, на мою думку, дуже недооцінений і маловідомий у нас. Хочеться, щоб якомога більше людей відкрили для себе захоплюючий світ танго.

Завдяки нашим виступам багато людей почали танцювати танго, познайомилися на паркеті, закохалися, одружилися і народили дітей. Деякі з них продовжують танцювати. Неймовірно приємно усвідомлювати свій позитивний вплив на чиюсь долю!

 

Зазвичай у парних танцях для дівчат головна проблема — знайти партнера. У вас є постійна партнерка по танцях?

Так, у парних танцях партнери — на вагу золота. Чоловіки рідко йдуть на танці за власним бажанням. Багато хто вважає танці не надто мужнім заняттям, бо «справжні чоловіки не танцюють» і таке інше. Але насправді танго вчить чоловіка бути опорою і ініціатором у парі, відчувати партнерку, брати на себе відповідальність за обох.

Недарма в Аргентині вправні тангеро користувалися найбільшою популярністю серед жінок і автоматично отримували імідж «мачо».

З моєю танцювальною «половинкою» Тетяною Атаманенко ми познайомилися 15 років тому під час підготовки до конкурсу «Містер КПІ». Вона готувала танцювальний номер для одного з конкурсантів. Тоді ми навіть телефонами не обмінялися. А потім вона випадково побачила по телевізору сюжет про VIVA EL TANGO і прийшла до нас на заняття. Відтоді ми танцюємо у парі. Вона, на відміну від мене, танцями займається з дитинства, починала зі спортивних танців, займалась клубною латиною. Вродлива, розумна і незаміжня. Це все, що треба знати її шанувальникам.

Ми вже як рідні з нею, бо разом пройшли довгий і складний шлях. Було дуже багато синців, розтягнень, забоїв, зірваних нігтів і мозолів на ногах, сварок, примирень, вдалих і невдалих виступів, форс-мажорних обставин тощо. Наприклад, іноді замість обіцяного паркету доводилося танцювати на слизький керамічній плитці або на ворсистому килимі. А якось під час благодійного виступу перед дітьми у партнерки розв’язалася шнурівка і сукня почала сповзати донизу. Довелося притиснути її до себе міцніше та імпровізувати на ходу.

 

Що спільного між правом і танго? Узагалі як поєднується робота з хобі? Родина, до речі, поділяє ваші інтереси?

Що об’єднує танці і юриспруденцію? У першу чергу — відповідальність, дисципліна і розумова праця. Як говорив мій викладач: «Танці не шахи, тут треба думати». І це не перебільшення.

У танго на партнера покладається неабияка відповідальність: за себе, за партнерку і за ваш танець. Він планує і продумує композицію, веде і підтримує, щосекунди приймає рішення, часто імпровізує.

Професіоналізм юриста, як і танцюриста, передбачає також своєрідну акторську культуру. У діяльності юриста також можуть існувати своєрідний режисерський задум, імпровізована сцена, акторська гра, вдалі і невдалі виступи тощо.

Юрист, як і тангеро, має випромінювати впевненість, повинен мати переконливий та презентабельний вигляд.

Юридичну діяльність з танцювальним фахом поєднує також творча уява і прогнозування наслідків кожного кроку.

У танцях також є свої правила, своєрідні закони та етика.

Мілонга (танцювальний вечір, на якому танцюють аргентинське танго і звучить танго-музика) має свої правила поведінки (кодігос). Зокрема, танцювальні пари мають рухатися рівномірно за лінією танцю, без зміни ряду, уникати кроків назад, не зрізати кути, не обганяти іншу пару без потреби тощо.

Вважаю, що кожній людині, незалежно від професії, бажано мати свою віддушину. Аргентинське танго для цього підходить ідеально, тому поєднується з роботою юриста без проблем.

З родиною поєднати складніше, бо танці, як правило, конкурують з родиною у боротьбі за ваш найдорожчий ресурс — вільний час. На щастя, дружина поважає мій особистий простір, з розумінням ставиться до мого хобі і пишається танцювальними досягненнями свого чоловіка.

 

Як часто ви тренуєтесь? Які є успіхи — виступи або нагороди?

Зазвичай танго займався чотири рази на тиждень по 1,5—3 години.

20 січня ц.р. ми успішно виступили у Театрі Оперети з програмою TANGO DE VERDAD. Цим виступом найбільше пишаюся, бо танцював як в останній раз, попри травму, якої зазнав напередодні. Багато глядачів були впевнені, що ми з Аргентини. Мої друзі та знайомі, які були на концерті, досі під враженням.

Через місяць після концерту у мене народилася друга донечка. Тому зараз весь час, який витрачав на танці, проводжу з дітьми. Але танго назавжди в моєму серці, і гадаю, що рано чи пізно знову повернуся на паркет. Поки що не хочу анонсувати конкретну дату.

Аргентинське танго не є видом спорту, тому не передбачає змагань і нагород. Більше того, вважається, що поважаючий себе тангеро ніколи не почепить на спину номерок і не почне танцювати заради змагання і сходження на п’єдестал. Сподіваюся, танго ніколи не втратить свого табу, не перетвориться на змагання і назавжди залишиться танцем, який чоловік і жінка танцюють один для одного, а не для суддів.

Для мене усвідомлювати свою причетність до одного із найвидатніших досягнень світової культури, а також безпосередню участь у написанні української сторінки історії аргентинського танго — це вже найкраща винагорода і привід для гордості.

 

Традиційне запитання для юристів: чи шукаєте ви нових клієнтів під час свого хобі?

Ні, не шукаю. На паркеті взагалі не думаю про роботу. Аргентинське танго — це портал в інший вимір, де немає місця ні для чого іншого, крім танцю, і ні для кого іншого, окрім танцюючої пари.

Хоча, мабуть, можна було б використовувати своє хобі з метою піару, бо «танцюючий адвокат» звучить не гірше, ніж «банкир-бігун».

Але якось рядок у резюме «хобі: аргентинське танго» допоміг мені влаштуватися на роботу. На третьому етапі конкурсу на посаду юрисконсульта у відому ІТ-компанію мій майбутній роботодавець і теперішній безпосередній керівник сказала: «Ми візьмемо вас на роботу за умови, що ви навчите нас танцювати аргентинське танго».

-->