Тема: Практика безпеки

Максим СИСОЄНКО

СЕРГІЙ ВОВК

Конфлікти у правовому полі іноді настільки переходять межу, що можуть стати небезпечними і для самих юристів та адвокатів. Тож як упередити кримінально-правові ризики у професійній діяльності? Як не підставитись і як ефективно діяти у «гарячій» ситуації, щоб вийти з неї із мінімальними втратами? Про це знають наші експерти

Загальна оцінка: наскільки актуальними сьогодні в Україні є кримінально-правові ризики для адвокатів, юркомпаній?  Які саме ризики сьогодні найбільш поширені і чому?

Євген ЯЦЕНКО, адвокат OSTIN Law Firm

 

Незважаючи на всі існуючі способи захисту діяльності адвоката, юридичні компанії, і ті ж таки адвокати, час од часу піддаються різним проявам тиску, упередженості, порушення їхніх професійних, а часто й особистих прав та інтересів. Найчастіше зустрічаються такі порушення, як вчинення злочинів проти адвокатів та їхніх родин (незважаючи на виокремлення спеціальних злочинів), ототожнення адвоката з клієнтом (хоча це прямо заборонено законом), прослуховування (теж прямо заборонено), допити, обшуки тощо. Усе більше набирають обертів випадки посягання на адвокатську таємницю.

За офіційною інформацією Генеральної прокуратури України, за період з січня 2013-го по січень 2018-го років стосовно адвокатів було вчинено близько 1 200 злочинів (згідно з даними Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Київської області), серед яких втручання в діяльність захисника, погроза насильством або застосування насильства до захисника, знищення або пошкодження майна захисника, погроза вбивством або вбивство захисника. Чи були в більшості цих випадків оголошені комусь підозри і чи передавалися в подальшому обвинувальні акти до суду та винні особи несли відповідальність?.. Швидше «ні», аніж «так». Про інші аспекти порушень можна тільки здогадуватися.

Причини, що передують усьому зазначеному вище, різні: від політичних (захист «неугодного», великий суспільний тиск тощо) до особистісних (незадоволення результатом, небажання проводити розрахунок з адвокатом тощо). Є дуже влучний вислів: «Найбільший ворог юриста — його клієнт». Як не як, але якесь зерно в цьому є, та й узагалі професія юриста є вкрай емоційною, але з часом виробляється професійний емоційний нейтралітет.

Денис НЄНОВ, адвокат
ЮФ «Ілляшев та Партнери»

 

Для юриста інтереси клієнта мають пріоритетне значення, але при наданні правової допомоги йому також важливо забезпечити власну безпеку, щоб уникнути кримінально-правових і репутаційних ризиків. Їх мінімізація починається на етапі вибору клієнта. Перед прийняттям рішення про підписання договору доцільно володіти інформацією про потенційного клієнта. Бувають ситуації, коли клієнт уже звертався за розв’язанням своєї проблеми до інших юристів. Іноді це може бути тривожним дзвіночком для юриста.

Також потрібно розуміти особливості роботи з окремими категоріями клієнтів: політиками, представниками організованої злочинності. У справах таких клієнтів можна стати об’єктом пильної уваги з боку правоохоронних органів, тож треба бути готовим до можливих обшуків, викликів на допит, проведення негласних слідчих (розшукових) дій.

У зв’язку із цим юристу варто замислитися про отримання статусу адвоката, що, безумовно, не є гарантією розв’язання всіх проблем, але дасть змогу на законних підставах зберегти конфіденційність інформації, отриманої в процесі надання правової допомоги клієнту, оскільки адвокат має право відмовитися від надання показань щодо клієнта. Крім того, проведення будь-яких слідчих дій щодо адвоката можливе тільки за наявності судового рішення, прийнятого за клопотанням прокурора області, м. Києва та м. Севастополя, керівництва Генеральної прокуратури. Статус адвоката є особливо актуальним для юристів, які супроводжують господарську діяльність компаній.

Щоб не виникало питань щодо факту надання послуг або їх обсягу, необхідно надсилати клієнту деталізований звіт про надані послуги (із зазначенням дати виконання завдання, кількості витраченого часу, суті послуги та її виконавця), постійно підтримувати комунікацію з клієнтом і повідомляти про вжиті заходи та їх результати. Також рекомендується виписати предмет договору з клієнтом — суть доручення, пункти про порядок підтвердження факту виконання договору в повному обсязі (подання документів до суду, протоколи процесуальних дій тощо). Наведені вище заходи дадуть змогу зменшити ризики подання стосовно юриста заяви про вчинення шахрайства.

При наданні правової допомоги в судах адвокату потрібно використовувати лише ті документи, оригінали яких отримані від клієнта за актом прийому-передачі. Якщо клієнт передає копії, в акті доцільно зазначити, що оригінали надавались адвокату для огляду. Це надасть адвокатові можливість убезпечити себе в ситуації, якщо клієнтом було надано підроблений документ.

Ризиковими з точки зору кримінального права є справи, в яких юрист/адвокат представляє інтереси особи, яка прагне стягнути грошові кошти за будь-яким цивільно-правовим зобов’язанням. Це може бути спір за договором позики, кредиту, іншим договором, справа щодо розподілу спільного майна подружжя або представництво потерпілого, якому заподіяно майнову шкоду у кримінальному провадженні. Проводячи перемовини з протилежною стороною у таких справах, необхідно утримуватись від погроз і формулювань, які можуть бути нею розцінені як вимагання і стати підставою для звернення до правоохоронних органів. Для свого захисту варто фіксувати хід переговорів за допомогою технічних засобів.

При наданні правових консультацій юристи мають дотримуватися певних правил, щоб їхні дії не були кваліфіковані як пособництво у вчиненні злочину. Особливо ризиковими в цьому плані є консультації щодо податкової оптимізації, розподілу бізнесу між учасниками/акціонерами компанії, які можуть бути оцінені як співучасть в ухиленні від сплати податків, у різних формах розкрадання майна. Письмові поради клієнту необхідно обґрунтовувати посиланнями на законодавство і практику його застосування, пропонуючи декілька можливих варіантів дій. При цьому варто описувати ситуацію абстракт­но, намагаючись не прив’язуватись до конкретних обставин справи клієнта.

Запобіжні заходи. Як мають діяти професіонали в межах закону, щоб запобігти можливим ускладненням для себе і компаній, які вони представляють, або ж мінімізувати ризики? Як не потрапити в ситуацію, коли самого адвоката звинувачують у співучасті в злочині?

Олексій МЕНІВ, партнер
АО «Шкребець і Партнери»

 

Вважаємо, що питання кримінально-правових ризиків для адвокатів стає дедалі актуальнішим. Необхідно зазначити, що, окрім звичних корупційних ризиків, є можливості здійснення тиску як на адвокатів, так і на юридичні компанії. І це питання неодноразово порушувалося, зок­рема, Асоціацією адвокатів України, Радою адвокатів України, Асоціацією правників України.

Випадки спроб притягнення адвокатів до кримінальної відповідальності через те, що вони були «незручними» для державних органів, непоодинокі. Українському суспільству, на жаль, відомі випадки, коли адвоката було звинувачено у співучасті у вчиненні злочину тільки через те, що він діяв достатньо професійно, аби довести неспроможність обвинувачення.

Утім, ані сам адвокат, ані держава, ані суспільство не повинні ототожнювати його з клієнтом. Як захисник, адвокат робить усе можливе, аби домогтися справедливого та законного рішення для його клієнта.

Аби запобігти можливим ускладненням, адвокат повинен передусім мати бездоганну репутацію. На жаль, питання  професійної репутації юриста в Україні, мабуть, не менш складне, аніж питання про кримінальні ризики у професійній діяльності. Якщо адвокат виступає захисником у гучних кримінальних процесах, він повинен розуміти, що є ризик втручання в його особисте життя і сімейні стосунки.

Можливе залучення сторонніх осіб для того, аби отримати інформацію, за допомогою якої можна вчинити тиск на адвоката і змусити його здійснювати дії, які не є вигідними для його клієнта, або відмовитися від захисту конкретного клієнта.

Тож мало діяти в межах закону, необхідно ще стежити за своїми особистими зв’язками, аби запобігти можливості отримання незручної для адвоката інформації органами державного обвинувачення, яка могла б потім бути використана проти адвоката.

Віктор МОРОЗ, керуючий партнер
АО Suprema Lex

 

Попри те, що згідно з положеннями Конс­титуції України наша держава є правовою, реалії сьогодення вказують, що при захисті клієнта кримінально-правові ризики можуть бути і для адвоката. Аби запобігти можливим ускладненням і для самого адвоката, і для інших клієнтів — компаній, інтереси яких такий адвокат представляє, або, щонайменше, мінімізувати можливі ризики, адвокат повинен дотримуватися ряду доволі простих правил.

По-перше, всі відносини з клієнтами мають бути належним чином формалізовані шляхом підписання відповідних угод про надання правової допомоги з деталізацією предмета таких угод, а також прав, обов’язків та відповідальності сторін. Наявність подібних угод дасть змогу убезпечити адвокатську діяльність від можливих підозр у співучасті в злочині, наприклад організації ухилення від сплати податків, та сприятиме доведенню, що адвокат сумлінно надає правову допомогу своєму клієнту. При цьому бажано, щоб кожна дія адвоката була легітимізована такими угодами або додатками до них.

По-друге, адвокат, який практикує в питаннях кримінального права або захисту бізнесу, повинен підготувати інструкції для своєї команди та своїх партнерів на випадок його затримання, аби створити передумови для ефективного захисту наявних клієнтів юридичної компанії і мінімізації репутаційних та фінансових ризиків. Так, повинні існувати чіткі процедури з інформування клієнтів про стан речей, визначені особи, які продовжать виконувати клієнтські доручення та супроводжувати існуючі проекти на час відсутності адвоката, а також шаблони повідом­лень засобів публічної інформації про актуальну ситуацію щодо затримання адвоката. У самого ж адвоката мають бути підписані угоди про надання йому правової допомоги з іншими колегами-адвокатами, які зможуть оперативно включитися в захист такого адвоката та надати йому необхідну правову допомогу. За наявності в адвоката сім’ї, другий із подружжя повинен також мати чіткі інструкції на випадок затримання чоловіка (дружини) та бути готовим діяти з метою захисту інтересів сім’ї.

І, нарешті, по-третє, в адвоката у його офісі, а також удома не повинно бути нічого протизаконного — зброї, наркотичних засобів, печаток підприємств, в яких такий адвокат не є посадовою особою керівного складу, тощо. Наявність подібних предметів сприятиме узаконенню затримання адвоката та створенню інформаційного приводу для того, щоб заявляти, що затриманий справді має проблеми із законом.

Дотримання таких нескладних правил може реально мінімізувати кримінально-правові ризики у професійній діяльності адвоката, а можливо, й запобігти ускладненням для юридичної компанії та її клієнтів.

Ірина КОВАЛЬЧУК, адвокат АО L.I.GROUP

 

Хоча ототожнення адвоката з клієнтом заборонене на законодавчому рівні, ризик бути ототожненим з клієнтом виключити неможливо.

У своїй адвокатській практиці я випрацювала кілька принципів, яких неухильно дотримуюсь.

По-перше, перед прийняттям доручення на ведення справи необхідно попередньо діагностувати проблему. Часто трапляється, що потенційний клієнт бачить свою юридичну проблему однобоко або свідомо надає неповну інформацію. Тому визначальним у відносинах «адвокат — клієнт» є високий рівень довіри.

По-друге, робота адвоката має бути максимально формалізована. Спілкування з органами державної влади та місцевого самоврядування має відбуватися мовою процесуальних документів: запити, клопотання, скарги. Такий підхід дасть змогу адвокату сформувати належну та допустиму доказову базу.

По-третє, адвокат має бути вибагливим до формування адвокатського досьє. А це і випрацюваний підхід до систематизації справ, і заходи забезпечення адвокатської таємниці (належне зберігання досьє в тому числі). Особливу увагу варто приділяти зберіганню отриманих від клієнта документів, печаток тощо. Підписуйте відповідний акт приймання-передачі таких документів та речей.

По-четверте, необхідно донести клієнту, що головним завданням адвоката є забезпечення найбільш бажаного результату для клієнта тими способами та засобами, які визначає саме адвокат (звісно, з урахуванням побажань клієнта), а не виконання ролі за розробленим клієнтом сценарієм.

І, зрештою, найголовніше: адвокат повинен діяти винятково в рамках чинного законодавства України, дотримуючись Правил адвокатської етики та фіксуючи свої дії власними технічними засобами.

Денис ШКАРОВСЬКИЙ,
радник ЮФ VB PARTNERS

 

Недавно зі мною трапився випадок грубого порушення прав клієнтів, моїх професійних прав та гарантій адвокатської діяльності. На жаль, це порушення вчинене працівниками НАБУ: двома детективами та двома співробітниками Управління спеціальних операцій.

Правоохоронці не допустили мене до клієнтів та приміщень, де проводився обшук, визначили місце для надання правової допомоги, із застосуванням сили вилучили особистий телефон. І це, на жаль, не повний перелік грубих порушень. Дії детективів були спрямовані на дискредитацію адвоката перед клієнтом.

Такі дії призводять до визнання вилученого під час обшуку недопустимими доказами, тому раціонально пояснити їх досить складно. Після прийняття законів «маски-шоу стоп» випадків порушення права на правничу допомогу з боку правоохоронних органів стало набагато менше. Але вони все ж не є поодинокими у практиці.

Перше, що необхідно зробити, коли адвокат стикнувся з порушенням, — максимально зафіксувати дії. Дзвінок до поліції, фото-, відеофіксація, складення зауважень до протоколу обшуку.

Якщо є мета притягнути порушників до відповідальності (часто на це не вистачає сил, часу та бажання), необхідно робити це системно: визначити план дій, розглядати цей випадок як окрему справу. Доцільно залучити для представництва своїх інте­ресів адвоката, який зможе надати об’єктивну оцінку справі та вчиняти дії в інтересах потерпілого.

На сьогодні підслідність злочинів, вчинених посадовими особами правоохоронних органів, визначено за Державним бюро розслідувань. Необхідно подати заяву про вчинення злочину за наявності підстав.

Окрім того, важливо ініціювати службове розслідування для притягнення правопорушника до дисциплінарної відповідальності. Також матеріали розслідування можуть бути використані у кримінальному провадженні.

Необхідною є підтримка професійної спільноти (зокрема, Асоціації правників України, Національної асоціації адвокатів України).

У моєму випадку завдяки підтримці АПУ, яка зробила відкриту заяву щодо порушення, Ради громадського контролю НАБУ, яка оперативно зібралась на позачергове засідання, діяльності Комітету захисту прав адвокатів НААУ керівництво НАБУ було змушене відреагувати на порушення та почати службове розслідування.

Переконаний, працівники будь-якого правоохоронного органу, в тому числі НАБУ, мають нести відповідальність за кожне порушення професійних прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Більше того, не може бути залишене безкарним порушення права на професійну правничу допомогу, яке прямо гарантується Конституцією України.

Правовий самозахист. Дії під час обшуку, огляду та інших слідчих дій. Якими мають бути дії клієнта, особливо якщо несподівано для всіх
під удар потрапляє його адвокат? Як самому не «підставитися», зокрема, «завдяки» необдуманим діям клієнта?

Ігор УСИК, партнер ЮФ Fidelity Plus

 

Слідчі дій можна умовно розділити на певні стадії, і кожній із них притаманні конк­ретні ризики. Наприклад, якщо це обшук, то його можна умовно розділити на такі основні стадії:

1) вхід правоохоронців (їх фізичне проникнення у приміщення, пред’явлення відповідного рішення суду, встановлення психологічного контакту);

2) пошук документів та предметів, опис документів та предметів, які підтягають вилученню;

3) додаткові слідчі дії (допити, особисті обшуки);

4) закінчення слідчої дії (підписання протоколу та опечатування, заяви, клопотання у протоколі).

На початку обшуку клієнт може підставити під удар адвоката, якщо він прийняв рішення запустити правоохоронців і тільки після цього викликати адвоката. Попри те, що Кримінальний процесуальний кодекс України на сьогодні вимагає допуск адвоката на будь-якій стадії обшуку, на практиці трапляються випадки, коли правоохоронці не одразу допускають адвоката до приміщення, яке підлягає обшуку.

Під час пошуку та опису документів і предметів дуже важливим моментом є те, що адвокат заздалегідь повинен бути поінформований про предмети та речі або осіб, які можуть знаходитись або знаходяться у приміщенні.

Якщо адвокат, прибувши на обшук, не знає важливої інформації, наприклад, що у приміщенні знаходяться грошові кошти, зброя, особи, які перебувають у розшуку, його певні дії можуть трактуватися як перешкоджання діям правоохоронних органів, які, у свою чергу, можуть почати діяти більш агресивно, в тому числі стосовно адвоката.

Під час обшуку може бути проведено особистий обшук, а також допит за згодою особи.

Тому важливо, щоб усі особи, які знаходяться у приміщенні, були заздалегідь поінформовані про порядок проведення таких слідчих дій та алгоритми поведінки. Оскільки саме у таких ситуаціях людина може видати небажану або зайву інформацію. І це, в свою чергу, може бути покладено на плечі адвоката.

Під час закінчення слідчої дії потрібно зафіксувати всі недоліки у заяві та поставити підпис у протоколі, оскільки якщо клієнт відмовиться від підписання, йому не буде надана копія протоколу, що обмежить подальші дії адвоката.

Щоб не підставлятися, адвокат повинен надати клієнту алгоритми поведінки його та співробітників або близьких у будь-яких ситуаціях, пов’язаних з правоохоронними та контролюючими органами. Зокрема, необхідно виконати такі дії:

— підписати договір з клієнтом та простежити, щоб в усіх приміщеннях знаходився вказаний договір або витяг з нього, а також контактні дані;

— проінструктувати стосовно способів виклику адвоката;

— проінструктувати співробітників або родичів, які можуть знаходитись у приміщеннях, про порядок поведінки під час всіх слідчих дій;

— вивчити всі приміщення, в яких можуть проводитися обшуки, структуру підприємства та штат;

— знати про речі, предмети, які можуть зберігатися у приміщеннях клієнта.

Якщо говорити про порушення прав адвоката, то, мабуть, найрозповсюдженішим явищем є неофіційне зняття інформації з каналів зв’язку, тобто з телефону та месенджерів, а також спостереження за адвокатом.

Найкращим захистом є постійне перестрахування стосовно способів спілкування з клієнтом.

Говорячи про захист адвоката інструментарієм антикризового PR, зазначимо, що кримінальні провадження переважно люб­лять спокій. Використання розголосу деталей справи можна використовувати лише у певних випадках, коли є політичні або соціальні тренди, і такий розголос може бути некомфортним для правоохоронців. Але здебільшого розголос доказів не впливає на розслідування кримінального провадження та докази. А для адвоката найголовнішим є виконання всіх своїх прав та обов’язків з чіткою відповідністю законодавству України.

Станіслав БОРИС, юрист практики кримінального права Integrites

 

Механізмів захисту від протиправних дій правоохоронців є чимало, але чи достатньо вони ефективні? Чи готові ми їх використовувати, коли увага правоохоронців переходить від нашого клієнта на нас?

Насамперед наявність такої проблеми прямо говорить про те, що адвокатура за останні роки стала більш значущою. Захисник став не просто перешкодою, а потужним супротивником.

Ось негативний приклад із практики. Під час проведення обшуку у кримінальному провадженні, що стосувалося ухилення від сплати податків, клієнт усіляко чинив опір правоохоронцям. Один із документів, які слідчий мав на меті вилучити, клієнт намагався сховати, надалі спробував передати адвокату, потім віддав своїй дружині. Слідчого така зухвалість обурила, тож він почав силою виривати з рук жінки документи, однак її почав захищати чоловік. Результат — документ усе ж був вилучений, зареєстровано додаткове кримінальне провадження стосовно клієнта за вчинення опору працівникові правоохоронного органу. Під час обшуку слідчий неодноразово запитував адвоката, чи справно останній платить податки та чи не хвилюється він, що фіскальна служба перевірить його майновий стан. У цій ситуації клієнт створив певну загрозу для адвоката, а слідчий намагався його залякати. У подібних випадках потрібно негайно звертатися до Комітету захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності.

Не можна нехтувати і таким способом захисту, як скарги до контролюючих та правоохоронних органів вищого рівня. Якщо в діях правоохоронців є ознаки складу злочину, не бійтеся звертатися за реєстрацією кримінального провадження щодо них.

Найкращими заходами є превентивні заходи. У непідготовленого клієнта процедура обшуку викликає агресію та образу, відчуття незахищеності. Наше завдання перед слідчою дією, в якій бере участь клієнт, — вселити в нього впевненість, описати події, що відбуватимуться, роз’яснити права та обов’язки.

Адвокат повинен бути активним учасником і тримати на короткому повідку слідчу дію. Кожен аргумент чи зауваження має будуватися на певній вимозі законодавства, а погляд адвоката має бути спрямований на кінцеву ціль. Якщо йдеться про обшук — повернення вилученого майна, огляд — використання цього доказу на свою користь. Наше поле бою не воєнне, а правове. Адвокат не може уподобнюватися клієнту чи правоохоронцю, що женеться за вислугою. Захист завжди повинен здійснюватися в межах законодавства, стримано та з холодним серцем.

Антикризовий PR. Якою є роль публічності, прозорості дій адвоката та антикризового PR у кейсах з кримінально-правовими ризиками для його діяльності?
Наскільки ефективним є публічний розголос деталей справи для власного захисту і як при цьому не зашкодити клієнту та особистій діловій репутації?

 

Микола НИЧИПОРУК, юрист практики кримінального права Integrites, адвокат

 

Основним Законом України задекларовано лише три гілки влади. Зокрема, законодавчу, виконавчу та судову. Але чи так це є насправді і що взагалі означає влада?!

Ознайомившись із кількома трактуваннями, що містяться в основних тлумачних словниках української мови, можна дійти виснов­ку, що влада — це ніщо інше, як здатність і можливість того, хто нею володіє, за допомогою авторитету, заохочення і (або) примусу впливати на дії інших. З наведеного бачимо, що ЗМІ, з наявними у них можливостями маніпулювати суспільною думкою, вже давно формально стали повноправною гілкою влади. Таке твердження цілком підтверджується і тим, що всі найвпливовіші люди нашої країни серед своїх активів неодмінно мають телерадіокомпанії та друковані видання.

Що стосується PR, то засоби масової інформації є своєрідним інструментом, за допомогою якого досягаються необхідні цілі, як-то створення та підтримка репутації, налагодження контактів, переконання конкретних цільових груп. Звідси слідує, що у кейсах з кримінально-правовими ризиками так званий антикризовий PR, а також його неодмінні супутники — публічність та прозорість дій адвоката — посідають чи не найголовніше місце. Це зумовлено тим, що громадська думка може неабияк вплинути як на об’єктивність та неупередженість слідчого чи прокурора, так і на суддю при ухваленні вироку. Найбільш гостро це відчувається в ході здійснення захисту клієнтів у кримінальних поводженнях, розпочатих за фактом вчинення злочину у сфері службової діяльності. І навіть неважливо, чи справді мало місце кримінальне правопорушення, чи це лише заангажована політична помста конкретній особі, громадськість завжди діятиме, опираючись лише на ті факти, які до них доносять та інтерпретують «потрібні» ЗМІ. Як наслідок, адвокат без видимих на те причин починає ототожнюватися зі своїм клієнтом. Тож для протидії цьому потрібно використовувати всі наявні PR-технології, спрямовані на відновлення та утримання як репутації клієнта, так і своєї власної. Специфіка роботи правозахисника не завжди дозволяє робити це в повному обсязі, а, зважаючи на адвокатську таємницю та таємницю досудового розслідування (стаття 387 Кримінального кодексу України), взагалі зводить нанівець усі потуги до відкритості та публічності. Однак у випадку повного та беззаперечного дотримання вимог закону, правильно вибудуваної PR-стратегії та за наявності хоча б кількох лояльних засобів масової інформації боятись нічого.

Для зменшення токсичності клієнта треба за його ж згодою якомога ширше висвітлити власне бачення справи, повідомити громадськість про безпідставне та замовне переслідування клієнта правоохоронцями за наявності такого, підкріпивши доводи яскравими процесуальними порушеннями та зловживаннями останніх, і на будь-які закиди громадських активістів нагадати, що в демократичній Державі Україна кожен без винятку має конституційне право на захист.

Олександр ГЛАДІЙ, директор
ЮА «Абсолют»

 

Законом України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено ряд гарантій здійснення адвокатами їхньої професійної діяльності, спрямованих на унеможливлення втручання в діяльність адвоката з боку його процесуальних опонентів, зокрема слідчих органів та ­прокуратури.

Однією з таких гарантій є визначений частиною 1 статті 22 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» інститут адвокатської таємниці.

Зокрема, з аналізу змісту цієї норми вбачається, що адвокатською таємницею є:

— будь-яка інформація, що стала відома адвокату, помічнику адвоката, стажеру адвоката, особі, яка перебуває в трудових відносинах з адвокатом, про клієнта, а також питання, з яких клієнт (особа, якій відмовлено в укладенні договору про надання правової допомоги з передбачених цим законом підстав) звертався до адвоката, адвокатського бюро, адвокатського об’єднання;

— зміст порад, консультацій, роз’яснень адвоката;

— складені адвокатом документи, інформація, в тому числі ті, що зберігаються на електронних носіях;

— інші документи та відомості, одержані адвокатом під час здійснення адвокатської діяльності.

Крім вказаного вище, статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначені додаткові гарантії.

Також у жовтні 2018 року Європейський суд з прав людини опуб­лікував аналітичний огляд Legal professional privilege («Привілеї юридичної професії»), де на базі наведених у численних судових рішеннях тлумачень та висновків ЄСПЛ розкриває зміст гарантій, викладених у статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка, як відомо, є частиною національного законодавства України.

Проте, незважаючи на наявність цих законодавчо гарантованих обмежень впливу на адвоката під час здійснення ним професійної діяльності, випадки порушень, на жаль, непоодинокі. І в нашій практиці також мали місце прояви подібного впливу.

Прикро те, що здебільшого порушення недоторканності адвокатської таємниці відбувається у відповідь на активну позицію адвоката та виконання ним стратегічно дієвого захисту клієнта.

Тобто чинники тиску вмикаються саме тоді, коли адвокат робить свою справу добре, коли обрана тактика і засоби захисту, які застосовуються адвокатом у ході кримінального провадження, не дозволяють без вагомих доказів винуватості та причетності особи до скоєного кримінального правопорушення притягнути її до відповідальності.

Які можна дати рекомендації з практичних кейсів дієвих способів захисту?

Перш за все необхідно пам’ятати, що адвокатура є важелем противаги свавіллю державних інституцій, тож допоки політичні процеси в нашій країні будуть нестабільні, завжди буде опозиційне протистояння. Боротися з цим можна тільки консолідацією зусиль всієї адвокатської спільноти.

На сьогодні вже створено нові інституції та інструменти захисту, у тому числі згідно з рішенням Ради адвокатів України від 16 лютого 2013 року № 74 було утворено Комітет захисту прав адвокатів та гарантій адвокатської діяльності. Аналогічні комітети діють і при радах регіонів.

Тож у разі порушень гарантій адвокатської діяльності — не вагатися та звертатися до профільних комітетів з питань ­підтримки.

Разом із тим як умова більша публічність та розголошення випадків порушень гарантій адвокатської діяльності шляхом проведення публічних акцій, інтерв’ю, публікацій у ЗМІ, соціальних мережах дадуть змогу не лише привернути та зосередити увагу суспільства на проблемі, але й змусити працювати ті інстанції та органи, які створені для врегулювання цих правовідносин.

Також варто якомога частіше залучати міжнародні правові інституції, використовуючи європейський досвід та практику цивілізованих країн з високим рівнем економіки та рівноваги суспільства для впливу на українську владу.

Сергій ПОПОВ, партнер
KPMG Law Ukraine

 

Професія адвоката, напевне, одна з найбільш турбулентних, особливо це відчувається у країнах, де правова система не досягла зрілості. Актуальним на сьогодні кримінально-правовим ризиком для адвоката є асоціювання його з клієнтом — юридичний ринок неодноразово був свідком таких кейсів.

Сьогодні органи державної влади, як показує практика, можуть здійснювати тиск на правників, незважаючи на державні гарантії професійної незалежності діяльності адвоката. Часто ці гарантії не дотримуються: ми знаємо про обшуки в офісах з грифом «захищено адвокатською таємницею», в особистому житлі адвокатів, непоодинокими є випадки фізичного впливу на адвоката в процесі наданням ним професійних послуг клієнту, залякування, шантаж, позбавлення свідоцтва через необґрунтовані скарги на адресу дисциплінарної комісії.

Не можна виключати, що у діях деяких колег з професійного середовища немає підстав, наприклад, для притягнення до кримінальної, адміністративної або дисциплінарної відповідальності. Але ж інструменти, які повинні працювати на захист адвокатури, часом використовуються з протилежною метою. Очевидно, в інших країнах такі інструменти доцільні з огляду на зрілість як правової системи (про яку ми згадували на початку), так і бізнесу як замовника послуг. Сподіваємося, що проект Закону «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» № 9055 сприятиме покращенню професійного клімату, в якому працюють захисники.

Фактично будь-яке обмеження права на здійснення адвокатської діяльності фізичної або юридичної осіб (як адвокатського об’єднання) позбавляє їх можливості практикувати і втриматися на юридичному ринку, де досить висока конкуренція.

Адвокатів «рятує» професійне ком’юніті, взаємодопомога колег, які у критичних ситуаціях і просто у відповідь на повідомлення в соцмережах або месенджерах готові приїхати на допомогу під час обшуків, незаконних дій правоохоронних органів.

Окремо варто наголосити на ролі комунікацій у роботі адвокатів. PR, як скальпель у руках хірурга, може бути або потужним захистом, або ж ахіллесовою п’ятою правника. Частіше публічність не можна використати на користь клієнта у питаннях кримінальних проваджень, особливо на етапі досудового слідства. А от для адвоката в цьому аспекті можна обрати два шляхи. Перший — це одразу грати «у відкриту», користуючись сучасними платформами соціальних мереж, залучати до співпраці медіа. Адвокат висвітлює хід справи та демонструє обрану стратегію захисту або її частину, одразу ставить питання до доказової бази слідства тощо.

Другий варіант, коли захисник не озвучував свої плани і наміри, але через, скажімо, наклеп протилежної сторони змушений відповідати шляхом публікацій у соціальних мережах або через діалог з представниками ЗМІ (якщо йдеться про резонансний процес).

Обидва наведені шляхи вимагають тонкого лавірування між вимогами засад адвокатської етики, норм кримінально-процесуального права, інтересів клієнта та його родини і адвоката. І ціна помилки, як і у випадку зі скальпелем хірурга, висока.

Головне — дотримуватися балансу у комунікаціях, у разі кризових моментів можна зайняти позицію мовчання, але якщо публічне обговорення справи набуває критичних форм, доречно чітко сформулювати і озвучити свою позицію. Це, як мінімум, може зменшити вплив на професійну репутацію адвоката (чи не найголовніший актив гравця на ринку професійних послуг). Тут доречно знову згадати проблему асоціювання адвоката з клієнтом і вибудовувати антикризову PR-стратегію, відштовхуючись від того, що є конституційна гарантія права на захист, а є і громадянська позиція адвоката та його ставлення до клієнта чи подій. Ототожнювати ці два поняття, зрозуміло, некоректно.

-->