Тема: Обшукові запити

Ганна ВАНГОРОДСЬКА,
партнер АО JUSTL

Наталія КРАВЧУК,
помічник адвоката АО JUSTL

Правовий самозахист: дії під час обшуку, огляду та інших слідчих дій

Права людини як загальнообов’язкові норми забезпечують захист честі та свободи кожної окремої особи. Це пов’язано з тим, що правила, встановлені або ж санкціоновані державою, є базою правового статусу особистості. Якщо говорити про самозахист прав людини і громадянина, то варто зауважити, що він є невідчужуваним. Охоронний характер захисту базується на діях, які виникають у результаті протиправної події або ж діяння, і інстинктів самозбереження. Тому самозахист — це природне невід’ємне право людини, що підтверджується статтею 21 Конс­титуції України: «Усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними». Тому правовий самозахист є основою конституційно-правового регулювання.

Відповідно до частини 3 статті 27 Конституції України, «кожен має право захищати своє життя і здоров’я, життя і здоров’я інших людей від протиправних посягань» та частини 6 статті 55 Конституції України, «кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань», тож варто зауважити, що право на самозахист як суб’єктивне право законодавчо закріплене. Проте відсутність чіткого механізму реалізації цього права обмежує дії людини на шляху захисту особистих прав і свобод та знижує його ефективність.

 

Будь готовий!

 

Способи захисту різноманітні, починаючи зі звернення до засобів масової інформації і закінчуючи залученням правозахисних організацій та громадських об’єднань. Право на захист власних прав та інтересів може бути реалізоване в трьох формах: звернення до суду з позовом; подача заяви або скарги до відповідного органу або службової особи; самостійний захист своїх суб’єктивних прав.

Проте варто зауважити, що захист може здійснюватися або за зверненням до відповідних державних органів, або ж виражатися самостійними діями у вигляді протестів, пікетування, демонстрації тощо. Самозахист у вигляді звернення до компетентних органів реалізується у вигляді звернення до Президента України, органів муніципальної влади, Уповноваженого з прав людини, міжнародних організацій.

Можливість реального правового захисту людини і громадянина, їхніх прав і свобод забезпечується юридичними механізмами держави, на території якої проживає особа. Саме національне законодавство є базою охоронного механізму, який забезпечує врегулювання різноманітних відносин. У цивільному праві самозахист прав зазвичай пов’язувався з необхідною обороною і крайньою необхідністю в кримінальному праві.

Якщо розкривати питання самозахисту в цивільному праві, то важливо знати, що відповідно до статті 19 Цивільного кодексу (ЦК) України:

«1. Особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

2. Способи самозахисту мають відповідати змісту права, що порушене, характеру дій, якими воно порушене, а також наслідкам, що спричинені цим порушенням.

Способи самозахисту можуть обиратися самою особою чи встановлюватися договором або актами цивільного законодавства».

Проте цивільне законодавство не визначає конкретної необхідної оборони, що натомість міститься у кримінальному праві, а саме — у статті 36 Кримінального кодексу (КК) України розкриваються базисні поняття та ознаки оборони. У частині 1 цієї статті визначається, що «необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони».

Необхідність самозахисту може виникати в будь-яких ситуаціях, не виключаючи проведення обшуку. Слідчі дії проводять з метою виявлення та фіксації обставин кримінального правопорушення. Під час проведення обшуку необхідно знати свої права для можливості захисту себе або ж підприємства.

Обшук завжди базується на двох «слонах» — таємність та раптовість. Це пояснюється тим, що така слідча дія має складний структурований характер, який складається з конкретних алгоритмів і стратегій, тому обшук майже неможливо передбачити. Проте можна вибудувати план дій швидкого реагування, який допоможе захиститися від неправомірних дій представників правоохоронних органів.

Передусім особа завжди має бути готова до раптових обшуків та за необхідності заздалегідь підготувати до цього працівників підприємств. Наступні дії базуються на залученні висококваліфікованого адвоката, з яким завчасно необхідно укласти договір та заручитися його підтримкою.

Якщо вже сталося так, що до вас завітали непрохані гості з правоохоронних органів, то головне — зберігати спокій та не піддаватися психологічному тиску. У правозастосовній практиці визначено, що правоохоронці отримують доступ до проведення обшуку лише за умови наявності ухвали суду, яка виноситься слідчим суддею, за клопотанням слідчого, погодженим прокурором, або ж самого прокурора. Тому бездумним стане бажання протидії обшуку, позаяк правоохоронці ще до початку активних дій готові до фізичного спротиву. Варто зберігати спокій задля подальшої можливості контролю за ситуацією та уникнення притягнення до юридичної відповідальності за перешкоджання діям правоохоронних органів задля подальшого захисту своїх прав.

Важливо пам’ятати, що ще до початку обшуку необхідно перевірити ухвалу про надання дозволу на проведення обшуку. Вона повинна містити:

— строк дії ухвали (не повинна перевищувати місяця з дати винесення ухвали);

— ким видана ухвала (за клопотанням кого видана (слідчого або прокурора), П.І.Б.);

— положення закону, на основі якого винесена ухвала (номер кримінального провадження, стисла фабула);

— помешкання, яке має бути піддане обшуку (точна адреса, власник приміщення);

— документи або ж речі, на які спрямований обшук.

Слідчий повинен надати ухвалу та її копію перед початком обшуку особі, в приміщенні якої здійснюються слідчі дії. Це дає змогу виграти час до прибуття уповноваженого адвоката та ознайомитися, за якою статтею КК України і які саме обставини та події розслідуються.

Необхідно пам’ятати, що дії слідчого не повинні перевищувати його визначених законодавством повноважень, а саме — згідно з частиною 5 статті 236 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України: «Обшук на підставі ухвали слідчого судді повинен проводитися в обсязі, необхідному для досягнення мети обшуку».

Під час проведення обшуку необхідно наполягати на запрошенні як понятих незацікавлених осіб. Подальші дії базуються на чотирьох «слонах», які є базовими для самозахисту особи:

— спостереження за діями правоохоронців (сторона захисту має право на відеофіксацію);

— зауваження слідчому за наявності незаконних дій;

— вимоги припинення обшуку за наявності незаконних дій;

— фіксування фактів незаконних дій правоохоронців.

На завершальному етапі обшуку необхідно ознайомитися з протоколом, звернувши особливу увагу на реквізити та П.І.Б. присутніх осіб. За наявності зауважень до обшуку в графі «Зауваження» потрібно внес­ти таке: «Усі зауваження оформлені на окремих (кількість) аркушах, що додаються до цього протоколу». Такі дії є необхідними для подальшого самозахисту особи, бо не завжди зауваження адвоката повноцінно розглядаються прокурором, слідчим або судом.

Важливо знати, що згідно з частинами 1 та 2 статті 236 КПК України сторона має право на правову допомогу адвоката на будь-якому етапі проведення обшуку.

 

На користь адвоката

 

Проте є і такі випадки, коли під «кулі» потрапляє не лише клієнт, а і його адвокат. Причиною цього можуть стати не лише протиправні дії адвоката, а й представників правоохоронних органів. Це зумовлене тим, що компетентний адвокат, ­намагаючись «врятувати» клієнта, яро відстоює його права, що в результаті призводить до бажання «вибити» адвоката зі справи. Дії правоохоронців, спрямовані на притягнення офіційного представника підозрюваного, базуються на протиправному пресингу, який у подальшому може перетікати в обшук, але вже на робочому місці або у житловому приміщенні адвоката. Причиною цього може стати так зване порушення кримінального закону адвокатом під час здійснення професійних повноважень, хоча реалії показують, що лише наполегливе бажання відстояти інтереси клієнта стає передумовою подальших дій адвоката, які спрямовані на пришвидшення здійснення правоохоронними органами своїх повноважень та доведення справи до логічного завершення.

Під час обшуку клієнта його адвокату можуть інкримінувати різні порушення задля того, аби «знешкодити» його в подальшому слідчому процесі. Практика показує, що найчастіше інкримінують порушення, передбачені статтею 369 КК України (Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі) і статтею 358 КК України (Підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів).

Проте, не маючи повноцінної доказової бази, вину адвоката неможливо довести. У результаті дії прокурора або слідчого призводять до того, що вирок суду виносять на користь адвоката.

Ще однією причиною провальних дій правоохоронних органів є незнання гарантій адвокатської діяльності, визначених статтею 23 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», де чітко вказано, що «забороняються будь-які втручання і перешкоди здійсненню адвокатської діяльності». Тому якщо правоохоронці не допускають адвоката до виконання його прямих обов’язків або ж обмежують його у цьому, то він має право звернутися з позовом до суду для поновлення справедливості.

Механізм самозахисту є дуже важливим та необхідним у сучасному суспільстві, бо під час реалізації своїх прав та свобод ми можемо стикатися з різноманітними перепонами. Проте відсутність законодавчо закріпленої схеми самозахисту обмежує українське суспільство в реалізації цих прав. Тому для вдосконалення правової системи України необхідно створити механізм реалізації прав, який ефективно та стабільно функціонуватиме.

-->