Тема: Медіаційний курс

Владислав ГНІДО,
юрист KPMG Law Ukraine

Хоча спроби законодавця врегулювати процедуру медіації і були марними, ця процедура в Україні активно розвивається

Попри те, що медіація в Україні не надто поширена, кожен про неї знає або хоча б чув. В інтернеті з легкістю можна знайти безліч статей про те, що таке медіація і навіщо вона потрібна. Представники науки і бізнесу вже не раз писали про необхідність врегулювання цієї процедури в Україні. Тож чому такий важливий альтернативний спосіб вирішення спорів досі не був приведений у нормативне русло нашим законодавцем? Давайте за порядком.

 

Коротко про процедуру медіації

Говорячи простою мовою, медіація — це метод вирішення спорів із залученням третьої особи (медіатора), який допомагає сторонам дійти консенсусу і тим самим примирити сторони конфлікту. Медіація може поширюватися на різні правовідносини сторін, зокрема цивільні, сімейні, трудові, господарські.

Переваги цієї процедури досить очевидні: економія часу, що так важливо бізнесу, а також коштів (не менш важливий ресурс), адже сторони не звертаються до суду, який може розглядати справу роками, не сплачують судовий збір, максимальний розмір якого, наприклад, для господарських спорів з урахуванням усіх трьох інстанцій може перевищувати 3,5 мільйона гривень; конфіденційність при вирішенні спору (будь­яка компанія дорожить своєю репутацією і навряд чи бажає, щоб її ім’я «спливло» в державному реєстрі судових рішень, а пізніше, можливо, і в ЗМІ); можливість вирішити конф­лікт з прийнятним для обох сторін результатом, а також залишитися в хороших відносинах з іншою стороною.

 

Законодавче врегулювання процедури медіації

Законодавець уже не раз намагався врегулювати цю процедуру, пропонуючи прийняти закон про медіацію. Таких спроб було дві, і обидві в грудні 2015 року — законопроекти № 3665 і № 3665­1. Проте обидва законопроекти не було прийнято (хоча перший був успішніший за свого конкурента, адже зміг пройти перше читання, але на початку 2019­го був відхилений і знятий з розгляду).

У липні 2019 року законодавець підготував ще один документ — законопроект № 10425, який, на наш погляд, комплексно регулює процедуру медіації. На цей момент проект закону надано парламентаріям для ознайомлення. Згаданий законопроект, зокрема, встановлює статус і вимоги до медіатора (наприклад, скласти кваліфікаційний іспит); гарантії здійснення ним своєї діяльності; порядок здійснення процедури медіації; відповідальність медіатора (аж до позбавлення права на здійснення такої діяльності); основи самоврядування медіаторів тощо.

Прикінцеві та перехідні положення згаданого законопроекту вносять зміни до Цивільного та Господарського процесуальних кодексів України, передбачаючи зобов’язання сторін провести досудове вирішення спору шляхом медіації у всіх випадках. Аналогічні положення законодавець планує імплементувати і в Кодекс адміністративного судочинства України. Із зазначеного положення проглядається бажання парламентаріїв імплементувати в законодавство процедуру медіації, проходження якої буде обов’язковою умовою для звернення до суду. У цьому контексті можна було б ­згадати ­рішення ­Конституційного Суду України № 15­рп/2002 від 9 липня 2002 року. У цьому рішенні Конституційний Суд вказав на те, що право на звернення до суду не може бути обмежене ні законом, ні будь­яким іншим нормативно­правовим актом; обов’язкове досудове врегулювання спорів, яке унеможливлює прийняття позовної заяви до розгляду і здійснення правосуддя, порушує право на судовий захист. Проте в 2016 році статтю 124 Конституції України було викладено в новій редакції, де тепер фігурує положення, яке свідчить, що законом може бути передбачений обов’язковий досудовий порядок врегулювання спору. У зв’язку із цим парламентарії мають можливість зробити процедуру медіації обов’язковою і тим самим розвантажити суди. Важко припустити, до чого призведе обов’язкова процедура медіації. Чи не станеться так, що сторони не будуть здатні вирішити простий конфлікт просто тому, що не зможуть знайти медіатора, яких в Україні зараз не так і багато? Питання залишається відкритим.

 

Медіація в Україні сьогодні

Нині сторони, які бажають вирішити конфлікт шляхом залучення медіатора, можуть з легкістю знайти такого на просторах інтернету. На деяких сайтах є навіть можливість додатково ознайомитися з інформацією про конкретного медіатора, зокрема переглянути спеціалізацію, відвідані ним курси, кількість годин підготовки. У зв’язку з цим можна з упевненістю сказати, що фахівці у сфері медіації в Україні вже є.

У травні 2019 року на сайті Координаційного центру з надання правової допомоги з’явилася інформація про відкриття в Одесі кабінету медіації, який забезпечує доступ уразливих груп населення до медіації в сімейних і спадкових спорах. А нещодавно, в липні 2019 року, відкрився аналогічний кабінет медіації у Вінниці. Така позитивна тенденція відкриття кабінетів медіації не тільки допоможе вразливим верствам населення вирішувати сімейні або спадкові спори, але й поступово ввести процедуру медіації в Україні як альтернативу судових розглядів.

Ще одним фактом, який свідчить про впровадження в Україні процедури медіації, є розпорядження Президента України № 239/2019рп від 25 липня 2019 року. Згідно з цим розпорядженням, міністр юстиції уповноважується на підписання від імені України Конвенції ООН про Міжнародні мирові угоди, досягнуті в результаті медіації. Сам текст згаданої Конвенції вже доступний на сайті ООН. Конвенція встановлює загальні правила виконання мирових угод у державах — учасниках Конвенції. Зокрема, встановлюється сфера застосування Конвенції (а застосовується вона винятково до міжнародних комерційних спорів); висуваються вимоги до мирової угоди, укладеної за результатами медіації; передбачаються причини відмови від виконання мирової угоди. Що ж, зважаючи на видане Президентом України розпорядження, про яке ми згадали вище, Україна, цілком ймовірно, найближчим часом стане учасником цієї Конвенції, що стане ще одним кроком, пов’язаним із впровадженням процедури медіації в Україні.

 

Медіації в Україні бути!

Хоча спроби законодавця врегулювати процедуру медіації і були марними, ця процедура в Україні активно розвивається. Це можна побачити завдяки зростаючій кількості медіаторів (посередників), відкриттю кабінетів медіації та намірам України стати учасником міжнародних договорів, пов’язаних з медіацією. Звичайно, необхідно буде докласти ще чимало зусиль, щоб можна було говорити про пов­ноцінне впровадження альтернативного судовим розглядам способу рішень спорів, але з огляду на визначений вектор розвитку можемо вже сказати, що медіації в Україні бути!

-->