Бізнес: Власника кажучи

Катерина КРУГЛЮК,
старша юристка ЮФ «Салком»

Законодавчі новації посилюють вимоги щодо розкриття інформації про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи

Питання розкриття інформації про кінцевого бенефіціарного власника є актуальним як для національних суб’єктів підприємницької діяльності, так і для іноземних інвесторів.

Донедавна основними нормативними актами, що регламентували правовідносини у цій сфері, були Господарський кодекс України, Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 14 жовтня 2014 року № 1702­VII (Закон № 1702), Закон України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб — підприємців та громадських формувань» (Закон про реєстрацію).

Відповідно до положень статті 641 ГК України підприємства, крім державних та комунальних, зобов’язані встановлювати свого кінцевого бенефіціарного власника (контролера), регулярно оновлювати і зберігати інформацію про нього та надавати її державному реєстратору у випадках та в обсязі, передбачених законом.

При цьому термін «кінцевий бенефіціарний власник (конт­ролер)» розуміється у значенні, що вживається в Законі № 1702, а саме: фізична особа, яка незалежно від формального володіння має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність юридичної особи безпосередньо або через інших осіб, що здійснюється, зокрема, шляхом реалізації права володіння або користування всіма активами чи їх значною часткою, права вирішального впливу на формування складу, результати голосування, а також вчинення правочинів, які надають можливість визначати умови господарської діяльності, давати обов’язкові до виконання вказівки або виконувати функції органу управління, або яка має можливість здійснювати вплив шляхом прямого або опосередкованого (через іншу фізичну чи юридичну особу) володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі (пункт 20 статті 1).

ОСОБЛИВОСТІ ВОЛОДІННЯ

 

У практичній площині ключовим моментом є те, що бенефіціаром завжди виступає фізична особа. Тому якщо засновниками або учасниками ТОВ є юридичні особи, такому ТОВ необхідно встановити засновників (учасників) — фізичних осіб цих юридичних осіб. Такі фізичні особи — засновники юрособи прямо або побічно (через третіх осіб) повинні володіти часткою статутного капіталу юрособи в розмірі не менш ніж 25 % і мати можливість незалежно від формального володіння контролювати діяльність юридичної особи, тобто впливати на управління цією юридичною особою.

З цього приводу Державна служба фінансового моніторингу України надала роз’яснення про те, що володіння однією особою самостійно або спільно з пов’язаними фізичними та/або юридичними особами часткою в юридичній особі у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу або прав голосу в юридичній особі не є обов’язковою умовою, яка дає змогу визначити належність фізичної особи до кінцевого бенефіціарного власника (контролера).

Тобто кінцевим бенефіціарним власником (контролером) може бути фізична особа, яка не володіє часткою у розмірі 25 чи більше відсотків статутного капіталу компанії, але яка має можливість здійснювати вирішальний вплив на управління або господарську діяльність компанії у спосіб, визначений нормою Закону № 1702.

Варто зазначити, що кінцевий бенефіціарний власник (контролер) в юридичної особи може бути відсутній.

У разі відсутності в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника вноситься відмітка про причину його відсутності.

У разі якщо засновниками юридичної особи є виключно фізичні особи, які виступають бенефіціарними власниками (контролерами) юридичної особи, інформація про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи не подається.

Крім того, відповідно до частини 11 статті 13 Закону про реєстрацію, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення, забезпечує передачу до Єдиного державного реєстру відомостей про кінцевих бенефіціарних власників (контролерів) юридичної особи, які не були надані заявником відповідно до цього Закону.

Державна служба фінансового моніторингу України (Держфінмоніторинг) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Станом на сьогодні підприємства зобов’язані повідомляти про своїх бенефіціарів у таких випадках:

— при державній реєстрації юридичної особи. Подається заява за формою 1, затверджена наказом Мін’юсту від 18 листопада 2016 року № 3268/5. У такій заяві відображаються дані про бенефіціара: прізвище, ім’я, по батькові (за наявності); дата народження; паспортні дані; країна громадянства; місце проживання; відсоток частки в статутному капіталі юрособи або відсоток права голосу в юрособі;

— при зміні бенефіціарів юридичної особи. У такому разі інформація про зміну бенефіціарів подається держреєстратору шляхом подання заяви за формою 3, затвердженою наказом № 3268/5.

 

ПЕРЕДБАЧЕНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ

 

За порушення зазначених вище вимог чинним законодавством передбачено таку відповідальність:

— адміністративну — за неподання держреєстратору відомостей про бенефіціара статтею 16611 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 300 до 500 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян. Застосовує це покарання суд (стаття 221 КУпАП), а адмінпротоколи мають право складати суб’єкти Держфінмоніторингу, зокрема банки, страховики, ломбарди, спеціально визначені суб’єкти (наприклад, аудиторські фірми, господарські суб’єкти, що надають послуги з бухобліку, юридичні послуги) тощо;

— кримінальну — згідно зі статтею 2051 Кримінального кодексу України за подання держреєстратору свідомо недостовірних відомостей при реєстрації юрособи (у тому числі й щодо бенефіціарів) застосовується кримінальна відповідальність у вигляді штрафу в розмірі від 500 до 1000 неоподатковуваних мінімальних доходів громадян, або арешту на строк від 3 до 6 місяців, або обмеження волі на строк до двох років.

Завідомо неправдивими треба визнавати відомості, які не ­відповідають дійсності і вводять в оману орган державної реєстрації. Ці відомості можуть стосуватися, наприклад, структури власності засновників — юридичних осіб, яка дає можливість встановити фізичних осіб — власників істотної участі цих юридичних осіб та даних про зазначених фізичних осіб (прізвище, ім’я, по батькові, країна громадянства, серія та номер паспорта громадянина України або паспортного документа іноземця, місце проживання, ре­єстраційний номер облікової картки платника податків).

Подання зазначених документів означає, що державному реєстратору надаються документи, які містять завідомо неправдиві відомості.

На практиці ж виникає безліч питань як щодо реалізації встановлених процедур подачі відомостей про бенефіціарів, так і щодо забезпечення можливості притягнення до відповідальності винних осіб.

Варто відзначити, що сьогодні законом про реєстрацію не встановлено вимоги про подання державному реєстратору будь­яких підтверджуючих документів щодо наданих представником юридичної особи відомостей про кінцевого бенефіціарного власника (контролера) юридичної особи. Не передбачено також необхідності надання будь­яких підтверджуючих документів для встановлення достатніх підстав для внесення до реєстру запису про відсутність в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника. Це питання є особливо актуальним для тих юридичних осіб, засновниками яких є іноземні публічні компанії. Крім того, саме формулювання «відсутність в юридичної особи кінцевого бенефіціарного власника» може мати двояке трактування: або юридична особа взагалі не надала жодної інформації, тим самим, не виконавши вимоги закону, або реально встановити кінцевого бенефіціарного власника в силу об’єктивних обставин неможливо.

Законодавчо також чітко не встановлено термін, протягом якого юридична особа має повідомити про зміни відомостей або зміну безпосередньо своїх бенефіціарів.

Невирішеним залишається питання можливості повторного притягнення до відповідальності у разі неусунення порушення законодавства вже після притягнення до відповідальності за неподання держреєстратору відомостей про бенефіціара або подання держреєстратору свідомо недостовірних відомостей при реєстрації юрособи (у тому числі й щодо бенефіціарів).

Судова практика притягнення осіб до відповідальності за статтею 16611 КУпАП є малочисельною та неінформативною. Зазвичай провадження у справах про притягнення до адміністративної відповідальності осіб, передбаченої статтею 16611 КУпАП, закриваються у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення або протоколи про адміністративні правопорушення суб’єктів Держфінмоніторингу містять суттєві недоліки, що унеможливлюють розгляд справи судом по суті. Відповідно, вирішення питання про наявність чи відсутність вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення без мети накладення стягнення, а лише задля встановлення преюдиційних фактів, не допускається.

Щодо практики притягнення винних осіб до відповідальності за статтею 2051 КК України, то немає будь­якої інформації щодо покарання осіб саме за злочини, пов’язані з поданням держреєстратору свідомо недостовірних відомостей при ре­єстрації юрособи безпосередньо щодо бенефіціарів такої юрособи.

 

ЗАПОБІГТИ ТА ПРОТИДІЯТИ

 

Виправити або принаймні мінімізувати зазначені вище недоліки повинен прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» від 6 грудня 2019 року № ­361­IX (Закон № 361­IX). Зазначений нормативний акт набуде чинності 28 квітня 2020 року.

Серед основних новел у частині розкриття інформації про бенефіціарних власників можна виділити значне посилення вимог до виявлення та ідентифікації таких осіб, обов’язковість регулярного оновлення інформації з визначенням чітких строків для таких дій, а також суттєвого збільшення розмірів штрафів.

Зокрема, Законом № 361­IX визнаний таким, що втратив силу, ­Закон № 1702 та внесено зміни до інших актів, які спрямовані на реалізацію його норм.

Новим Законом встановлюється, що за одне порушення не може бути застосовано більше одного заходу впливу. При цьому у разі вчинення двох і більше видів порушень розрахунок розміру штрафу здійснюється шляхом додавання за кожний вид порушення.

Збільшуються розміри штрафів, зокрема, шляхом внесення відповідних змін до статті 2051 КК України та статті 16611 КУпАП. Водночас при визначенні заходу та/або розміру штрафу враховуються обставини вчиненого правопорушення, у тому числі характер і тривалість порушення, фінансовий стан, одержана вигода, збитки третіх осіб, ступінь відповідальності, співпраця з державними органами.

Важливим моментом є те, що юридичні особи, зареєстровані до 28 квітня 2020 року, мають подати державному реєстратору інформацію про кінцевого бенефіціарного власника в оновленому обсязі, визначеному Законом № 361­IX, та структуру власності протягом трьох місяців з дня набуття чинності нормативно­правовим актом, яким буде затверджено форму та зміст структури власності.

До Закону про реєстрацію вноситимуться зміни, відповідно до яких державний реєстратор під час проведення чітко визначених реєстраційних дій в обов’язковому порядку здійснюватиме перевірку наданих заявником документів шляхом використання відомостей державних реєстрів (Державного реєстру актів цивільного стану громадян, Єдиного державного демографічного реєстру, Державного реєстру фізичних осіб — платників податків тощо).

Уперше на законодавчому рівні встановлюється строк, коли юридичні особи зобов’язані повідомляти державному реєстратору про зміну кінцевого бенефіціарного власника та структуру власності — протягом 30 робочих днів з дня їх виникнення. Більше того, Законом про ре­єстрацію передбачатиметься, що у разі відсутності будь­яких змін щодо бенефіціарних власників юридичні особи зобов’язані інформувати державного реєстратора про відсутність таких змін при проведенні реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі.

На законодавчому рівні також вводиться обов’язкове щорічне підтвердження відомостей про кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи, яке не обмежується поданням однієї лише заяви суб’єктом господарювання. Додатково встановлюється мінімальний пакет документів, що підтверджуватиме відсутність змін або, навпаки, документально їх підтверджуватиме.

Таким чином, Закон № 361­IX певною мірою закриває більшість прогалин, що мали місце в чинному нині законодавстві. Разом із тим наскільки результативними та ефективними будуть задекларовані законодавцем зміни — покаже практика їх застосування.

-->