Тема: Все в податку

Нещодавно був офіційно оприлюднений та набув чинності Закон № 466-IX, який стосується вдосконалення адміністрування податків та покликаний усунути низку неузгодженостей у цій галузі. Якими ж будуть податкові перевірки «по-новому» — відповідь на це запитання для підприємців та інвесторів в українську економіку стає чи не найактуальнішим. Тож протягом місця правники мали змогу проаналізувати нове законодавство, оцінити, на що очікувати бізнесу найближчим часом, та надати свої рекомендації

Андрій ІВАНІВ, радник ЮФ EQUITY

Законопроєкт № 1210 отримав чи не найбільше критики та прохань до Президента скористатись правом вето з останніх «продуктів» законодавця. Результат — підписання аж через три місяці після прийняття та пряма вказівка гаранта здійснити постфактумне доопрацювання закону та внести зміни до кінця поточного року.

Зокрема, згідно з офіційними повідомленнями, Президент доручив прем’єр­міністру підготувати зміни з метою впровадження прозорих і деталізованих механізмів реалізації положень щодо обмежень, запроваджених для запобігання ухиленню від оподаткування; визначення чітких та зрозумілих правил оподаткування контрольованих іноземних компаній, а також надання платникам податків достатнього часу для забезпечення збору даних та інформації, необхідних для декларування відповідних об’єктів оподаткування (з урахуванням обмежувальних заходів, пов’язаних з поширенням у світі COVID­19). Також, на думку Президента, має бути зменшений розмір штрафів за окремі незначні податкові правопорушення, уряд має забезпечити захист даних та інформації, отриманих органами контролю зі звітності резидентів України щодо доходів, зокрема, отриманих з джерел за межами України, а також даних, які одержуються від компетентних органів іноземних держав відповідно до закону.

І все ж таки з 23 травня ц.р. закон вступив у своїй більшості в силу, розробка та прийняття змін залишаються поки що ілюзорними.

Утім, реформаторські для України правила контрольованих іноземних компаній набудуть чинності з 1 січня 2021 року. Тобто перший звіт з КІК необхідно буде подавати за період 2021–2022 років. Першим звітним роком стане 2021­й.

Таким чином, прозвітувати про КІК потрібно буде, однак, до 2021 року прибутки компаній не оподатковуватимуться, що дає час для підготовки та структурування. При цьому, відповідно, штрафи за порушення правил звітування та оподаткування по КІК діятимуть лише за вказані звітні роки, якщо, звичайно, не будуть внесені відповідні зміни.

Примітно, що з 2021 року діятимуть закріплені правила щодо вини платника податків у вчиненні правопорушення, критерії звільнення від відповідальності та обставини, які можуть пом’якшувати останню, наприклад, вчинення діяння під впливом погрози, примусу або через матеріальну, службову чи іншу залежність або самостійне повідомлення про вчинення правопорушення, що може дати «знижку» до 50 % від потенційного штрафу.

Які вимоги до податкових повідомлень-рішень та як відбуватиметься порядок їх адміністративного оскарження?

Андрій ВАЛЕНКО, адвокат ЮК «АМБЕР»

23 травня 2020 року набув чинності Закон України від 16 січня 2020 року № 466­ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві».

Цим Законом вноситься ряд змін до статей Податкового кодексу України, які визначають вимоги до податкових повідомлень­рішень та порядок їх адміністративного оскарження.

Відтепер у разі, якщо податкове повідомлення­рішення прийняте за результатами документальної перевірки та є підставою для притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, у ньому обов’язково має бути викладено стислий зміст виявлених перевіркою порушень вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з посиланням на обставини, які пом’якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Крім цього, Законом № 466­ІХ запроваджується ведення Єдиного реєстру податкових повідомлень­рішень, в якому міститиметься інформація про дату складення, надсилання та отримання платником податків податкового повідомлення­рішення, визначену контролюючим органом суму грошового зобов’язання, стан узгодження сум, визначених у рішенні, та стан оскарження податкового повідомлення­рішення.

Новелою в процедурі адміністративного оскарження податкових повідомлень­рішень є можливість їх оскарження в адміністративному порядку не тільки протягом десяти робочих днів з дня отримання податкового повідомлення­рішення, але й протягом шести місяців за умови, що платник податків наведе поважні причини пропуску десятиденного строку на оскарження податкового повідомлення­рішення.

Також Закон № 466­ІХ надає можливість нерезидентам звернутися до контролюючого органу, який прийняв рішення, з адміністративною скаргою на рішення про взяття на податковий облік нерезидента, податкове повідомлення­рішення про нарахування грошового зобов’язання у зв’язку із порушенням порядку оподаткування доходів нерезидентів, податкове повідомлення­рішення про нарахування грошового зобов’язання у зв’язку з порушенням нерезидентами встановленого порядку взяття на облік у контролюючих органах, податкове повідомлення­рішення про нарахування грошового зобов’язання з податку на прибуток підприємств для нерезидентів.

Порядок розгляду таких адміністративних скарг є аналогічним порядку розгляду адміністративних скарг Державною податковою службою України як центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Мирослав ГОРОШКО, юрист EQUITY

 

Прийняті зміни до Податкового кодексу України запроваджують, зокрема, новий формат діяльності системи центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну митну та державну податкову політику у форматі єдиної юридичної особи. У зв’язку із цим їхні територіальні органи здійснюватимуть діяльність не як юридичні особи, а як відокремлені підрозділи. Натомість їх посадові особи наділятимуться окремими владними повноваженнями за рішенням керівника територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.

Зауважимо, що зазначені зміни не узгоджуються з частиною 2 статті 19 Конституції України, згідно з якою органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, позбавлення територіальних органів статусу юридичної особи прямо впливає на обсяг їх право­ і дієздатності у суспільно­правових відносинах.

Скажімо, згідно з нормами Цивільного процесуального кодексу України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Як наслідок, законодавче закріп­лення можливості створення органів виконавчої влади, що не мають статусу юридичної особи, без належного законодавчого врегулювання їхньої участі у відповідній сфері суспільно­правових відносин на практиці може призвести до блокування здійснення ними своєї діяльності як самостійних бюджетних установ з відповідними негативними наслідками.

До того ж створення такого органу матиме наслідком неможливість укладення договорів, здійснення управління майном, а також неможливість наділення такого органу бюджетними пов­новаженнями.

Варто зауважити, що кожна зміна політичної складової в країні впливає на реформування органів податкової та митної служби (як і судової) і в результаті відбуваються значні вливання державних коштів у таке реформування, зміна назв органів та структур, об’єднання/роз’єднання органів, що жодним чином не сприяє якісним показникам їхньої роботи.

Як наслідок, при повсякчасній децентралізації роботи державних органів у країні видаються незрозумілими кроки тотальної централізації системи центральних органів виконавчої влади, що реалізують державну митну та державну податкову політику.

Перевірки. Як відбуватимуться перевірки? Який бізнес найбільше знаходиться у «групі ризику»: кого, яким чином і в який термін перевірятимуть? Яка загальна політика щодо штрафних санкцій? На що потрібно звернути увагу, щоб підготуватися заздалегідь?

Олександр ВОРОНЦОВ,
юрист Hillmont Partners, адвокат

 

Закон № 466­IX створює передумови для масштабної податкової реформи та впроваджує механізми, які вже давно на часі. Зок­рема, платників податків цікавить, як зміни в податковому законодавстві вплинуть на бізнес­процеси та як відбуватимуться податкові перевірки по­новому.

Серед останніх змін варто виокремити посилення відповідальності самих податківців, що має позитивно вплинути на якість проведення перевірок, усунення різноманітних ризиків неправомірних дій з боку податківців та забезпечення більшої прозорості при прийнятті рішень, адже за новим законом відповідати податківці будуть, у тому числі, фінансово.

Тепер контролюючі органи нестимуть відповідальність у вигляді відшкодування шкоди особі, стосовно якої було вчинене податкове правопорушення, відповідно до положень Податкового кодексу України, а також відповідальність за вчинення податкових правопорушень посадовими (службовими) особами таких контролюючих органів.

Законодавець визначив, що тепер податківці нестимуть відповідальність за вчинення податкових правопорушень незалежно від наявності вини, що спростить платникам податків можливість відстояти свої інтереси в судовому порядку.

Відповідно до згаданих змін, шкода, заподіяна протиправними рішеннями, діями чи бездіяльністю контролюючих органів, їх посадових (службових) осіб відшкодовується державою за рахунок коштів державного бюджету.

Таке відшкодування здійснюватиметься в повному обсязі, в порядку, передбаченому законодавством про відшкодування шкоди.

Ігор МЛЕЧКО, керуючий партнер АО JUSTL

 

Закон № 466­IX у контексті змін у процедурах податкових перевірок та оскарження не можна назвати революційним. Внесені зміни не модернізують підходи і концепції проведення перевірок та процедур оскарження, а лише змінюють або доповнюють окремі механізми.

Щодо перевірок, то з позитивних аспектів можна виділити врегульовану на законодавчому рівні можливість коригування плану­графіка проведення планових перевірок на поточний рік. Таке коригування здійснюється не частіше одного разу в першому та одного разу в другому кварталі такого року (пункт 77.2 статті 77 Податкового кодексу України). За останні роки податкові органи здійснювали систематичне коригування існуючих річних планів­графіків шляхом включення до них нових суб’єктів господарювання без будь­яких періодичних обмежень. Такі дії є зловживанням, яке провокувало судові спори. Врегулювання на законодавчому рівні такої можливості, але при певних обмеженнях щодо періодичності має забезпечити баланс інтересів між податківцями та платниками податків і упередити агресивний фіскальний підхід до наповнення бюджету, а також розвантажити бізнес від надмірного контрольного навантаження. З іншого боку, у разі дотримання визначеної законом періодичності внесення змін до плану­графіка існуюче нововведення нівелюватиме можливість оскарження платниками податків включення їх до плану­графіка з підстав порушення податківцями правил періодичності.

Серед інших змін доцільно виділити такі. Введено нові підстави проведення позапланових перевірок, а саме: 1. Отримання після проведення відповідних документальних перевірок інформації від іноземних державних органів про порушення платником податків законодавства (підпункт 78.1.21 ПК України). 2. Отримання інформації про здійснення нерезидентом господарської діяльності через постійне представництво на території України без взяття на податковий облік (підпункт 78.1.22 ПК України). Також з переліку виключено таку підставу для проведення позапланових перевірок, як отримання судового рішення про призначення перевірки. І тут треба зауважити, що насправді така підстава не мала широкого застосування, а тому не створювала суттєвого дискомфорту бізнесу. Окрім цього, відтепер проведення перевірки може бути зупинене не тільки у відношенні до великого платника (як було в попередній редакції Кодексу), а й у відношенні до будь­якого іншого платника податку (пункт 82.4 ПК України). Цікавим залишається те, що перша редакція законопроєкту передбачала збільшення строків проведення планових та позапланових перевірок, проте прий­нята до другого читання редакція проєкту закону не увібрала в свій зміст зазначені положення.

Щодо процедур оскарження, то першочергово треба звернути увагу на оновлений зміст податкових повідомлень­рішень. У разі якщо рішення прийняте за результатами документальної перевірки та є процесуальною підставою притягнення особи до фінансової відповідальності за вчинення податкового правопорушення, воно додатково до загальної інформації має містити, зокрема, обґрунтовану підставу для визначення грошового/податкового зобов’язання (викладення стислого змісту щодо виявлених перевіркою порушень вимог законодавства), обставин вчинених правопорушень, які відображені в акті перевірки, детальний розрахунок штрафних санкцій, надання або ненадання платником податків заперечень, письмових пояснень та додаткових документів (підпункт 58.1.2 ПК України).

Отже, податкове повідомлення­рішення набуває рис змістовного документа, помилки і невідповідності в якому в перспективі можна використовувати в процедурах оскарження як допоміжний інструмент. Безпосередньо процедури оскарження не зазнали суттєвих змін, окрім можливості поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку протягом шести місяців з дати закінчення строку (пункт 56.3 ПК України). Для такого поновлення необхідно разом із скаргою направити відповідне клопотання, в якому обґрунтувати поважність пропуску строку.

Лариса АНТОЩУК,
керівниця практики з вирішення податкових спорів
KPMG Law Ukraine, адвокатка

 

У зв’язку з набуттям чинності Законом № 466­IX бізнес має врахувати ряд змін до Податкового кодексу України, які стосуються перевірок.

По­перше, узаконене право контролюючого органу вносити зміни до плану­графіка документальних планових перевірок. Легітимно вони це можуть робити двічі на рік — у першому кварталі та в другому (до 30 числа останнього квартального місяця). Перевірки по внесених підприємствах повинні початися не раніше 1 липня (коригування першого кварталу) і 1 жовтня (коригування другого кварталу).

Тепер під час проведення перевірок податковий орган має право отримувати інформацію про трудові відносини, їх оформлення від роботодавця і від працівників підприємства.

Як елемент захисту прав бізнесу контролюючий орган зобо­в’язано подавати запит на надання інформації під час проведення перевірки не пізніше, ніж за п’ять робочих днів до її закінчення. Якщо ж запит надійшов пізніше, платник може просити про зупинення строків проведення перевірки на ті ж п’ять робочих днів.

Зміни до Податкового кодексу України також передбачають, що буде впроваджено реєстр податкових повідомлень­рішень, створено колегіальні органи для розгляду заперечень на акти перевірок, а також надано шість місяців для подачі до Державної податкової служби скарги на поновлення строку для подачі скарги (за умови наявності поважних причин). З іншого боку, скорочується вдвічі строк (до 30 днів) на стягнення податкового боргу (коштів, реалізації майна). Додатково податковий орган отримує ряд підстав для зупинення відліку строків давності (окрім періоду мораторію). Такі зміни також можуть негативно вплинути на ситуацію із захистом майнових прав бізнесу.

У цілому зміни в частині проведення перевірок та адміністрування нагадують згортання курсу на формування «сервісної служби».

Податковий контроль. Яким чином впровадження міжнародних стандартів податкового контролю відіб’ється на бізнесі? Імплементація плану BEPS: переваги та недоліки. На що треба звернути увагу платникам податків?

Артур МРИГЛОД, молодший юрист
АО «МОРІС ГРУП»

 

Підписання Президентом України законопроєкту № 1210 / Закону № 466­IX у травні дало сигнал, що на український бізнес чекають суттєві зміни у сфері оподаткування, які необхідно враховувати при побудові системи господарської діяльності.

Так, було деталізовано поняття ділової мети в Податковому кодексі України, за якою якщо ділова угода не має на меті жодної економічної цілі, а спрямована тільки на зменшення податків, то податківці у такому зменшенні відмовлять. Щоправда, зараз таке правозастосування має стосуватися тільки операцій з нерезидентами, однак варто очікувати продовження застосування цієї доктрини і до внутрішніх українських взаємовідносин. Отже, бізнесу доцільно впевнитись у наявності економічних складових в їхніх господарських ­операціях.

Введено також інститут контрольованих іноземних компаній (КІК), який означає, що кожна компанія, яка зареєстрована за кордоном та вплив на діяльність якої має резидент України, може вважатися КІК, про який резидент­контролер повинен буде звітувати українським податківцям. Якщо ж контрольованою іноземною компанією є офшор чи низькоподаткова юрисдикція, то резидент­контролер за певних умов ще й повинен буде платити податки з прибутку КІК в Україні. Для операційних (активних) іноземних компаній — це не проблема, а от для власників острівних «гаманців», які звикли користуватися рахунком формально зареєстрованої компанії­оболонки, необхідно буде або декларувати і платити податки в Україні, або ж замислитися про зміну резидентства чи ліквідацію/перепродаж такої компанії.

Також для міжнародних груп компаній запроваджується трирівнева структура документації з ТЦУ, яка включає документацію з трансфертного ціноутворення (локальний файл), глобальну документацію (майстер­файл) та звіт у розрізі країн (country­by­country reporting). До моменту опублікування Закону № 466­IX компанії готували тільки документацію з трансфертного ціноутворення (локальний файл), в якому (не)сплата податків часто залежала від вибірки порівнюваних операцій. У подальшому ж після подання всього масиву інформації з ТЦУ та обміном нею між державами фіскальним органам стане легше встановлювати діапазон ринкових умов та за потреби донараховувати податки недобросовісним платникам.

Якщо порівняти діяльність таких компаній, як Apple та Google, в Європі, під час якої вони шляхом маніпуляцій з конвенціями про уникнення подвійного оподаткування та через отримання індивідуальних консультацій від податкових органів виводили прибуток з­під оподаткування, то імплементація плану BEPS як в країнах їхньої реєстрації, так і в країнах їхньої діяльності призведе до перегляду існуючих структур, які стануть нерелевантними та не даватимуть бажаних переваг.

Загалом платникам податків, які володіють закордонними компаніями, потрібно готувати свої бізнес­структури до нових вимог, і чим раніше — тим краще, та зрозуміти, що часи агресивного податкового планування, офшорів та банківської таємниці минули, натомість настає час публічності та відкритості, де будь­які спроби податкових зловживань можуть мати вкрай негативні наслідки.

Оскарження та повернення. Які вимоги до податкових повідомлень-рішень та як відбуватиметься порядок їх адміністративного оскарження?

Наталія КУРІЛЕНКО, керівниця податкової практики АК «Соколовський і Партнери»

 

Змінами передбачено новели як у порядку прийняття податкових повідомлень­рішень, їх змісту, так і в процедурі адміністративного оскарження рішень контролюючих органів.

1. Законодавець поклав на податківців обов’язки щодо складання податкових повідомлень­рішень (ППР) за новими підставами. ДПС тепер повин­на приймати ППР і при зменшенні суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв’язку із використанням права на податкову знижку. Також ППР складатиметься за наявності помилок при визначенні обов’язкових реквізитів податкової накладної чи за відсутності реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування.

Отже, платники податків тепер зможуть скасувати таке рішення і в процедурі адміністративного оскарження.

2. Внесено зміни до змісту податкових повідомлень­рішень. Вони тепер мають містити стислий зміст виявлених перевіркою порушень, посилання на документи та інші фактичні дані, інформацію про надання/ненадання платником податків письмових пояснень та заперечень, інформацію, яка спростовує наявність вини. Крім цього, в ППР мають бути посилання на акт перевірки, нормативні підстави та інформацію щодо наявності обставин, які пом’якшують, обтяжують або звільняють від фінансової відповідальності.

Ці зміни є вкрай важливими, оскільки податківці підходять формально до прийняття ППР, ігноруючи надані платником докази, не звертаючи уваги на наявність пом’якшуючих обставин. Наразі при порушенні вимог щодо змісту ППР у підприємців з’явиться ще одна підстава для оскарження та скасування рішень.

3. У зв’язку зі створенням митної служби розмежовано повноваження контролюючих органів, до яких подаються скарги. Так, відповідно до ДПС та ДМС України подаються скарги тільки лише на рішення територіальних податкових/митних органів.

4.Введено процедуру поновлення пропущеного строку на подання скарги в адміністративному порядку. Для чого передбачається звернення у шестимісячний термін до ДПС/ДМС України з відповідним клопотанням та підтверджуючими документами. Створення такого механізму є позитивним кроком, який посилить права платників податків.

5. Нерезиденти, які здійснюють в Україні діяльність через ві­докремлені підрозділи (у тому числі постійні представництва), отримали право на адміністративне оскарження рішень про взяття на податковий облік нерезидента; ППР, винесених у зв’язку з визначенням податку на прибуток підприємств при виплаті доходу з джерелом його походження з України; ППР, винесених у зв’язку з початком ведення постійним представництвом господарської діяльності до реєстрації в контролюючому органі.

Введення такої процедури може посприяти нерезидентам (постійним представництвам) у вирішенні спірних питань на стадії розгляду в територіальному органі ДПС та відповідно підвищити шанси на отримання позитивного результату.

Ігор БЄЛІЦЬКИЙ, юрист
Юридичної групи LCF

 

Закон № 466­IX вніс важливу зміну в процедуру оскарження податкових повідом­лень­рішень (ППР), а саме — дозволив платникам податків у разі пропущення десятиденного строку на оскарження ППР в адміністративному порядку протягом шести місяців подавати клопотання про поновлення відповідного строку. Водночас у такому клопотанні платник податків повинен вказати причини пропуску, поважність яких оцінюватиме контролюючий орган, що встановлює досить широку дискрецію в повноваженнях та можливість зловживання з відмовами у поновленні строків. Особливо важливим є те, що у разі подання скарги з пропуском десятиденного строку незалежно від наявності клопотання про поновлення строку та визнання причин пропуску поважними, грошові зобов’язання не вважатимуться неузгодженими.

Законом № 466­IX також надано можливість оскарження в адміністративному порядку ППР щодо нерезидентів, які здійснюють в Україні діяльність через відокремлені підрозділи, у тому числі постійні представництва. Спірною з точки зору ефективності є необхідність оскарження таких ППР до контролюючого органу, який їх прийняв, а лише за результатами розгляду первинної скарги можливо поскаржитись до контролюючого органу вищого рівня.

Сама форма ППР з 1 січня 2021 року також зазнає змін, зокрема в ній буде передбачено мотивувальну частину. Відповідна новела дасть змогу більш чітко визначати підстави та зміст донарахованих грошових зобов’язань. Водночас мотивувальна частина з’явиться лише у ППР, прийнятих за результатами документальних перевірок, тоді як у разі проведення камеральних чи фактичних перевірок платнику податків необхідно буде, як і тепер, досліджувати акт перевірки.

Із самого початку 2021 року також має запрацювати реєстр виданих ППР. Відкритим залишається питання правового статусу записів про наявність та статус ППР у відповідному реєстрі, а також їх вплив на наповнення контролюючими органами інших своїх інформаційних систем, які використовуються як підстави для нових донарахувань.

Отже, чи не буде у платника податків виникати необхідність у новому судовому спорі щодо оскарження бездіяльності конт­ролюючого органу щодо невнесення інформації до відповідного реєстру за результатами оскарження самих ППР?

Порядок повернення надміру сплачених податкових зобов’язань не отримав суттєвих змін. Законодавець прямо передбачив можливість платника повернути помилково сплачену пеню, обмежив суму повернення ПДВ, сплаченого при митному оформленні товарів, а також встановив чіткі строки для надіслання контролюючим органом повідомлення органам казначейства про проведення перерахунку загального річного оподатковуваного доходу фізосіб.

-->