Колонка редактора: Про життя і плани

Які асоціації виникають, якщо попросити розповісти про «далеке і темне» ХІІІ сторіччя в Європі? Хрестові походи, лицарі, смертельні хвороби, від яких зараз тільки легенько крутить у животі?

Ви, мабуть, будете сміятись, але для мене особисто відкриттям було те, що королі і королеви у ХІІІ сторіччі не жили в очікуванні смертельної хвороби, мору, чуми та холери чи хоча б смерті від пологів, ні!

Книжка про рідних сестер, які стали королевами, — «Чотири королеви», авторки Ненсі Голдстоун, від початку і до кінця — про плани та їх реалізацію (з різним успіхом) щодо земель, народів, грошей, майбутнього дітей та їхніх шлюбів. І це трохи дивне відчуття. Адже ми дуже далеко від них: це ж їхні діти в 9 років ставали монархами, а наші в 9 років — упорядковують фрукти за алфавітом, це їхні діти брали шлюб у 12–15 років, а нашим — ставимо блокування «небезпечного контенту». Але ж і схожі: поки людина жива, вона планує і втілює плани. Може, тому й жива?

Хоча таки трохи типових страшних історій про немиті руки там є: король Англії Іоанн І (Джон) Безземельний помер від наслідків поїдання нестиглих персиків. Але, з точки зору права, дуже вдало: спадкоємцем став малий син Генріх, який змушений був повністю підтвердити дію Великої Хартії Вольностей.

 

Марина БАХОЛДІНА, редакторка розділу  «У вільний час»

 

-->