Тема: Ознаки сумніву

Крок за кроком українське законодавство наближається до європейських норм і тих принципів, які вже значний проміжок часу використовуються іноземними банками для здійснення перевірок своїх клієнтів та їх операцій

Банки, використовуючи ризик-орієнтований підхід, сьогодні здійснюють перевірку наявних та потенційних клієнтів, вживаючи всіх необхідних заходів для виявлення компаній-оболонок, реальних бенефіціарних власників компаній, їх приналежність до публічних діячів, зв’язків діяльності клієнтів та їх контрагентів зі схемними операціями та з офшорними зонами.

Серед основних інструментів, якими користується банк у здійсненні перевірки потенційного чи наявного клієнта та його операцій, усе ще залишаються офіційні документи, надані клієнтом. Проте банки безперешкодно можуть користуватись інформацією про юридичну особу, наявну у відкритих реєстрах та електронних агрегаторах даних, яка може вказувати на такі критерії, що відносять клієнта до компаній-оболонок. Користуючись запропонованим законодавцем переліком критеріїв, клієнт до встановлення ділових відносин з банком може самостійно провести внутрішню перевірку та оцінити свою компанію на предмет ймовірності визнання її «оболонкою».

 

Сумнівність щодо ключових осіб компанії

 

Насамперед треба визначити, що компанією-оболонкою називають юридичну особа (траст або інше подібне правове утворення), щодо якої в банку є обґрунтовані підозри, що її діяльність може бути фіктивною. Зазвичай компанії-оболонки існують лише на папері, не здійснюють реальної господарської діяльності та можуть використовуватись для приховування реального кінцевого бенефіціарного власника (КБВ) у схемах з ухилення від сплати податків, для відмивання коштів. Серед основних ознак, які можуть вказувати на те, що юридична особа є компанією-оболонкою, є сумнів щодо ключових осіб компанії, як от:

— одна і та сама особа є КБВ або керівником великої кількості інших компаній. На практиці цей пункт не буде застосовуватись до клієнтів, які нададуть банку прозору структуру власності таких компаній і покажуть їх як одну, нерозривно пов’язану між собою групу компаній, тобто різні інструменти одного бізнесу;

— часта зміна КБВ або керівника компанії. Більше того, навіть періодична зміна назви юридичної особи без обґрунтованої на те необхідності може встановити «червоний прапорець» на таку компанію;

— місцезнаходженням КБВ або керівника є юрисдикція, що віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон або законодавством якої передбачено механізм номінальної/довірчої власності, або непідконтрольна територія України. Якщо номінальний акціонер кіпрської материнської компанії в ре­єстрі значиться як КБВ української компанії, слід мати на увазі, що таке прізвище та ім’я зазвичай відображається на першій сторінці пошуковика на сайті номінальних послуг;

— КБВ або керівник належить до соціально вразливих верств населення (студенти, пенсіонери) або має специфічний соціальний статус (малозабезпечені, жебраки);

— необізнаність КБВ у питаннях планування подальшої господарської діяльності юридичної особи, її стратегічних цілей, розподілу та використання дивідендів. На нашому досвіді співпраці з іноземними банками цей пункт є найбільш вразливим. Зазвичай при проведенні інтерв’ю іноземні банки ставлять КБВ ряд таких питань, на які без вагань зможе відповісти тільки реальний КБВ, у тому числі оцінюючи реакцію респондента та його впевненість і безсумнівність під час бесіди;

— наявні факти зміни КБВ або керівника юридичної особи, який належав/належить до публічних осіб. Треба мати на увазі, що історичні дані впливають на репутацію компанії не менше, ніж актуальні, а «колишніх» політичних діячів не існує.

 

Сумнівність за операційними критеріями

 

Окрім того, банки не обмежуються аналізом ключових осіб компанії, а ще й перевіряють сумнівність за операційними критеріями, до яких можна віднести такі:

— юридична особа не має достатніх виробничих потужностей, інших активів, необхідних для ведення задекларованої господарської діяльності, або обсяги господарської діяльності неспівставні з обсягами наявних активів. При проведенні багатомільйонних операцій не треба дивуватися, якщо банк запитає перелік наявного обладнання і документи щодо його купівлі та обслуговування;

— юридична особа не має достатньої кількості працівників. Цілком логічно, що успішний бізнес не може обмежуватись лише директором, який працює неповний робочий тиждень;

— особа не подає фінансову звітність та має мінімальні обсяги операцій;

— залишок грошових коштів мінімальний або нульовий за наявності значних оборотів за рахунками. Така ситуація прямо вказує, що компанія використовується лише під певні операції, та їй не потрібні оборотні засоби для функціонування, адже після проведеної операції компанія лише чекатиме на наступну;

— юридична особа переважно використовує такі засоби розрахунків, як вексель, бартер, відступлення прав вимоги тощо. Звичайно, банки беруть до уваги тип бізнесу і чи відносяться такі операції до основних видів діяльності;

— наявність значних зовнішніх та/або внутрішніх довгострокових запозичень від фізичних та/або юридичних осіб, які не входять до структури власності, у тому числі не зазначені її КБВ. Як виняток, серед таких операцій банками будуть враховуватись кредити від банків та залучення коштів шляхом розміщення облігацій, що, швидше за все, не слугуватиме показником ризиковості операції;

— адреса компанії є вигаданою або адресою масової реєстрації. Хіба ж може реальний бізнес знаходитись за адресою разом зі 150 іншими компаніями?!

— юридичні особи, які зазначають, що мають різних КБВ, керівників і різне місцезнаходження, проводять банківські платежі, використовуючи одну й ту саму IP-адресу. Цей пункт можна назвати із «зірочкою», адже для виявлення цього факту необхідно мати спеціалізовані знання та релевантне технічне обладнання, яке дає змогу визначити такий факт.

 

Доречна інформація

 

Звичайно, наявність одного із зазначених вище критеріїв не може вказувати на те, що компанія є ­оболонкою. Відверто кажучи, кожна друга українська компанія може мати той чи інший критерій ризику, проте чим більше ризиків бачить банк, тим прискіпливішою буде перевірка. Крім того, наведений вище перелік не є вичерпним, тож банк може знайти зачіпку і в іншому місці. У разі наявності обґрунтованих підстав вважати, що клієнт належить до компаній-оболонок, банк встановлює неприйнятно високий ризик та зобов’язаний відмовитися від встановлення (підтримання) ділових відносин. Більше того, банки мають право обмінюватися інформацією про клієнтів, віднесених до категорії з неприйнятно високим ризиком, з іншими суб’єктами первинного фінансового моніторингу. Таким чином, компаніям слід максимально відповідально ставитись до процесу підготовки та подання доречної інформації в повному обсязі задля уникнення потенційних ризиків.