Тема: Порядок підготовки

Фінансовим моніторингом можна вважати визначений законом порядок виявлення і запобігання існуванню сумнівних фінансових операцій, проте сфера його дії є набагато ширшою, аніж здається

Законом передбачені процедури, що стосуються не лише тих осіб, які насправді «відмивають» кошти, набуті злочинним шляхом, через банківську систему, але й усіх, хто не може у передбачений законом спосіб пояснити походження коштів, які є в його розпорядженні і які в той чи інший спосіб опиняються у банківській системі.

Закон України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення», в народі — Закон про фінмоніторинг, набув чинності ще навесні минулого року. Згодом до нього були внесені зміни, які передбачали дещо новий порядок організації фінмоніторингу. Тепер з нового року діє вже новий механізм подання інформації, необхідної для взяття на облік суб’єктів первинного фінмоніторингу до Держфінмоніторингу.

Ширше коло

Закон про фінмоніторинг серйозно вплинув на всіх суб’єктів фінмоніторингу, тобто на осіб, до обов’язків яких входить доповідати про сумнівні в розумінні цього Закону фінансові операції. Варто зазначити, що коло таких суб’єктів розширилось, і віднині такими особами додатково до тих, що були визначені раніше, входять: суб’єкти господарювання, які здійснюють консультування з питань оподаткування; особи, які надають послуги зі створення, забезпечення діяльності або управління юридичними особами; постачальники пос­луг, пов’язаних з обігом віртуальними активами.

Пороговий обсяг фінансової операції, що виступає об’єктом фінмоніторингу, збільшився зі 150 тис. грн до 400 тис. грн. Крім того, змінився підхід до оцінки порогової фінансової операції, який став ризик-орієнтованим, при цьому ризиковість визначається за 73 критеріями плюс чотири критерії оцінки самої операції. Зменшилась також порогова сума обов’язкової ідентифікації при готівкових переказах (із 15 тис. грн до 5 тис. грн), а також впроваджений обов’язок здійснювати обов’язкову ідентифікацію і верифікацію при здійсненні переказів (зокрема, міжнародних) без відкриття рахунку на суму, що дорівнює або перевищує 30 тис. грн або еквівалентну суму в іноземній валюті. Також відповідна перевірка стала обов’язковою при проведенні фінансових операцій з віртуальними активами на суму, що дорівнює або перевищує 30 тис. грн.

Суб’єктам первинного фінансового моніторингу насправді є за що побоюватись у цій ситуації, адже за незабезпечення належної організації та проведення первинного фінансового моніторингу, відсутність належної системи управління ризиками, повторне невиконання вимог про усунення виявлених порушень та (або) про вжиття заходів щодо усунення причин, що сприяли їхньому вчиненню, передбачений штраф у розмірі до 10 % загального річного обороту, і гранична сума такого штрафу теж чимала — понад 135 млн грн, отже, якою б недосконалою не вбачалась процедура перевірки, її треба виконувати відповідно до закону.

Простими словами, фінмоніторинг працює таким чином: суб’єкт первинного фінансового моніторингу здійснює перевірку своїх клієнтів (шляхом ідентифікації та верифікації), за результатами якої повідомляє Держфінмоніторинг про певні операції, які у нього є підстави вважати підозрілими.

Суб’єкти первинного фінансового моніторингу збирають таку інформацію: стосовно фізичних осіб — резидентів — прізвище, ім’я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, дата народження, паспортні дані, інформація про місце проживання (перебування); для ФОПів додатково — реєстраційні дані ФОПів та реквізити банківського рахунку; стосовно юридичних осіб — найменування, реєстраційні відомості та код за ЄДРПОУ, місце­знаходження, відомості про осіб, які мають право розпоряджатись майном юридичної особи, банківські реквізити; стосовно юридичних осіб — нерезидентів додатково необхідно надати копію легалізованого витягу з торгового, банківського и судового реєстру або засвідчену нотаріусом копію свідоцтва про реєстрацію компанії.

Також обов’язком суб’єкта первинного моніторингу є перевірка відомостей стосовно кінцевого бенефіціарного власника юридичної особи шляхом витребування відомостей про структуру власності.

На особливу увагу заслуговують так звані компанії-оболонки, які являють собою структури, що призначені для участі в схемах відмивання коштів, ухилення від сплати податків, приховування іншої злочинної діяльності. Фактично компанія-оболонка — це фіктивна компанія, яка не здійснює реальних господарських операцій та існує лише на папері. Є певні ознаки, які надають підстави стверджувати про фіктивність компанії. До них належать такі: 1) сумнівність особи кінцевого бенефіціара компанії (це може бути номінальний власник, найманий працівник компанії, особа, яка одночасно обіймає керівні посади або посаду бухгалтера в декількох структурах, особа, яка за своїм статусом, фінансовим становищем, віком, не здатна бути власником бізнесу, зареєстрована в офшорній зоні тощо); 2) якщо керівник компанії належить до соціально вразливої верстви населення; 3) якщо в компанії часто і з незрозумілих підстав змінюється керівництво та (або) бенефіціарний власник; 4) якщо у компанії, діяльність якої передбачає великий обсяг виробництва або продажу товарів, відсутні необхідні для цього виробничі потужності та (або) неспівмірно невеликий штат працівників; 5) якщо у компанії непрозора структура власності; 6) якщо компанія не подає фінансову звітність. Наявність однієї або декількох вказаних вище ознак надає суб’єкту первинного фінансового моніторингу вагомі підстави вважати, що він має справу з компанією-оболонкою, і всі господарські операції, в яких бере участь така компанія, мають вважатись сумнівними в розумінні мети фінансового моніторингу.

Перевірка ризиковості

Зауважу, що Закон про фінмоніторинг дозволив банкам обмінюватись інформацією про клієнтів, яких можна віднести до категорії ризикових.

Усе це просто написати, але не так легко виконати, як здається на перший погляд, адже держава, вимагаючи від суб’єкта первинного фінансового моніторингу здійснення подібних перевірок, фактично покладає на нього функції детектива. Добре, що останнім часом створюються інформаційні платформи, які дозволяють отримати комплексні дані про компанії. Такі платформи первісно створювались з метою перевірки контрагентів у рамках здійснення господарської діяльності як один із інструментів зменшення ризиків, проте наразі вони стають у пригоді суб’єктам первісного фінансового моніторингу, які можуть за порівняно невеликі кошти отримати значний обсяг інформації про особу та її комерційні й інші зв’язки, що значно полегшить та пришвидшить відповідні процеси. Деякі з таких платформ навіть самостійно роблять оцінку ризиковості відповідної особи, аналізуючи інформацію, отриману з реєстрів та інших відкритих джерел. Водночас, навіть маючи уяву про ситуацію стосовно того чи іншого об’єкта перевірки, суб’єкт первинного фінансового моніторингу не може просто покладатись на таку інформацію, не витребовуючи усіх необхідних підтверджуючих документів.

З фізичними особами ситуація дещо складніша, адже тут ми маємо справу з персональними даними, що мають обмежений режим використання.

Треба сказати, що сьогодні міжнародні стандарти є такими, що вимагають розкриття інформації та контролю за бенефіціарними власниками, а також використання інших інструментів для виявлення та запобігання ризикам відмивання коштів. Проте слід також розуміти, що всі ці інструменти б’ють передусім по добропорядних громадянах та законній підприємницькій діяльності, що змушує їх доводити свою добропорядність у різні складні способи (втім, не завжди, бо суб’єктів первинного фінмоніторингу так залякали, що вони вже дмухатимуть на воду і сумніватимуться в кожній операції), і чим жорсткішими стають вимоги до проведення фінмоніторингу, тим більше штучних перепон створюється для господарюючих суб’єктів, що здійснюють законну діяльність на ринку і сплачують податки, за рахунок яких існує держава. А ті, що відмивали кошти, на жаль, продовжують знаходити інші способи, як це зробити поза увагою Держфінмоніторингу.