Особистість: Денис ШКАРОВСЬКИЙ

Місія з розслідування

Денис Шкаровський уже дев’ять років відданий лише одній юридичній компанії — VB PARTNERS. Його професійний шлях — чудовий приклад того, як юрист-початківець завдяки власним професійним здібностям може піднятися кар’єрними сходинками до посади партнера. Основними практиками Дениса є White-Collar Crime, комплайєнс, корпоративні розслідування (Investigations), супровід складних судових процесів. Зосередившись на практиці корпоративних розслідувань, Денис Шкаровський набув неабиякого досвіду і сьогодні вважається одним із найкращих юристів країни в цьому напрямі. Тож як перейти на новий професійний рівень і потрапити у «блакитний океан», Денис розповів «УЮ»

Денисе, ви пройшли шлях від стажера до партнера в одній компанії. Як вам вдалося досягти такого результату? Які цілі ставите вже в новому статусі перед собою та перед VB PARTNERS?

У 2012 році я прийшов у VB PARTNERS на посаду стажера, а вже за два з половиною роки привів перших «своїх» клієнтів.

Ще через декілька років мені запропонували визначитись із подальшим розвитком в компанії у перспективі три-п’ять років. Це вимагало переходу на новий рівень професії — почати керувати проєктами та підлеглими, брати на себе відповідальність за процес та результат. Тому після «випробувального» 2017 року я вже почав працювати у VB PARTNERS у статусі радника. Тож більшість партнерських функцій (у дещо спрощеному форматі) вже виконував протягом останніх двох років.

Від мого приходу в компанію до прийняття в партнерство пройшло вісім років, хоча за відчуттями набагато довше. Робота у VB PARTNERS дуже динамічна — молодий спеціаліст отримує можливість працювати в найскладніших та найгучніших проєктах, у рази швидше зростаючи за однолітків.

На посаді партнера моїм пріоритетом є розвиток нової практики — Investigations.

 

Чому саме Investigations? Чим ця практика приваблює і що в ній найцікавіше?

Практика корпоративних розслідувань є новою для України, і почала вона формуватися декілька років тому. Попит на цю практику формують ті компанії, які надають ці послуги. Бізнес усвідомлює необхідність запобігання, виявлення і боротьби з фактами шахрайства, що створює затребуваність вузькокваліфікованих фахівців у цій сфері. Зараз це «блакитний океан», який надає широкі можливості для розвитку.

Клієнтами практики для великих розслідувань є власники бізнесу та головні офіси міжнародних компаній. Також дедалі більше запитів надходить від топменеджменту українського бізнесу.

Наша компанія має унікальний досвід та глибоку експертизу у вирішенні спорів і кримінальному процесі. Використовуючи ці знання та досвід, ми забезпечуємо проведення розслідувань, спрямованих на збір доказів, які можливо використати в судовому або кримінальному провадженні щодо шахрая (стягнення збитків, притягнення до кримінальної відповідальності). Цим наші підходи відрізняються від класичних внутрішніх розслідувань, за результатами яких клієнт або керівник отримує лише звіт з фактами та припущеннями з різною вірогідністю. Але у більшості випадків його неможливо використати в провадженні, наприклад, з точки зору допустимості доказів.

 

Які переваги має бутикова юрфірма щодо розвитку практик, зокрема Investigations?

Формат бутика має багато конкурентних переваг. По-перше, виняткова експертиза в ключових практиках. У випадку VB PARTNERS це Dispute Resolution, White-Collar Crime та Investigations.

По-друге, нішевість послуг, які надаються фірмою. Відповідно, з точки зору розвит­ку практики бренд асоціюється саме з профільними практиками, а не адвокатами загалом.

Третя перевага — індивідуальний підхід до клієнта та залучення партнера до кожного проєкту. У фірмі немає жодного проєкту, до якого не був би залучений партнер.

 

В Україні, попри запровадження нових правових інституцій, корпоративне шахрайство залишається системним явищем. Чого бракує державі для його подолання: законів, політичної волі, зміни менталітету громадян тощо?

Насправді, корпоративне шахрайство — проблема не лише України. У всьому світі втрати від корпоративного шахрайства дуже відчутні. На жаль, в Україні протягом багатьох років показник втрат бізнесу від шахрайських дій перевищує середні світові показники.

Причин багато, серед них можна виділити декілька основних. Перша — підхід до ведення бізнесу. Український бізнес дуже часто «списує» збитки від шахрайства на операційні витрати. Постійно чую від акціонерів: «я знаю, що він краде, але він заробляє більше». Такі дії толерують внутрішнє шахрайство і воно постійно збільшується. Урешті-решт, шахрайство конкретного працівника чи менеджера (або як явище в цілому) досягає такого рівня, коли не помічати його неможливо. Таким чином, поведінка бізнесу (власника, топменеджменту) створює умови для шахрайства.

На щастя, цей підхід поступово змінюється, а наші клієнти вже при виявленні ознак шахрайства починають внутрішні розслідування, спрямовані не лише на звільнення, а й на притягнення до відповідальності шахрая. Інвестиції в боротьбу з шахрайством уже в перспективі п’яти років виправдовують себе.

Друга причина — низький рівень поваги до приватної власності. Майно роботодавця сприймається як колективне, нічийне, і його нібито можна взяти. Мотив може бути різний — як жага до швидких грошей, так і відновлення справедливості ображеним менеджером.

Третя, проте не менш важлива, причина — високий рівень безкарності корпоративних шахраїв. Правоохоронна система України перебуває не в найкращому стані. Справами щодо корпоративного шахрайства займаються, як правило, слідчі районних відділів поліції. Вони вкрай перевантажені загальнокримінальними справами, тому проблеми бізнесу — на останніх місцях. Також непоодинокими є випадки, коли слідчий та прокурор працюють не в інтересах потерпілого/бізнесу, а в інтересах шахрая. У такому разі робота адвокатів перетворюється на постійне оскарження бездіяльності, але не надає бажаного результату.

На сьогодні точно немає проблеми в законах. Чинне законодавство про адвокатуру, КПК дозволяють ефективно розслідувати кримінальні провадження. Але, як це часто відбувається, добре прописаний закон впирається в погане виконання.

 

Шахрайські схеми в бізнесі зазвичай є вкрай винахідливими. А які кейси можете виділити з власної практики? До яких «новацій» вдаються шахраї сьогодні?

Насправді більшість схем у сфері шахрайства — не новина, і реалізуються вони стандартно. Принаймні для тих, хто має з ними справу постійно. Незалежно від індустрії — це «відкати», створення паралельного бізнесу чи посередників, привласнення активів чи коштів, підробка звітності тощо. Звичайно, в кожній сфері та в кожному випадку спосіб вчинення шахрайства відрізняється, але загальний алгоритм — ні.

Схеми в сфері корпоративного шахрайства давно систематизовані. Наприклад, Association of Certified Fraud Examiners використовує «дерево шахрайства», яке виділяє три основні гілки: корупція, привласнення активів та шахрайство з фінансовою звітністю.

Приблизно в 10 % випадків у схемі є якийсь новий елемент. Наприклад, недавно під час розслідування ми зіткнулись з новою формою спотворення тендерів щодо закупівель IT. Сам тендер відбувався абсолютно чесно та прозоро. Але окремі працівники отримували суттєві переваги за рахунок підкупу працівників IT-відділу та створення попиту в компанії саме на конкретні види товарів.

 

Бізнес-діяльність пов’язана з багатьма ризиками. Що ви радите клієнтам, які поставили за мету підвищити корпоративну безпеку, вивести її на новий рівень та мінімізувати загрози принаймні всередині компанії?

Перш за все, необхідно створити професійну службу економічної безпеки та аудиту. Вона має підпорядковуватись акціонерам (наглядовій раді) або головному офісу, а не топменеджменту компанії.

По-друге, не допускати толерування шахрайства. Адже один із важливих запобіжників — розуміння невідворотності покарання. При цьому звичайне звільнення — це не покарання. Шахрай продовжить працювати в іншій компанії, дуже часто на тому ж ринку.

По-третє, сфокусуватися на запобіганні шахрайству, а не тільки на покаранні за вже викриті випадки. У разі викриття — проводити повне розслідування та виявляти всіх учасників схеми до топменеджерів, а не лише тих, кого вдалось схопити за руку.

 

Європейські експерти відзначають, що боротьба з корупцією в Україні відбувається лише на папері. А які, на вашу думку, маркери свідчитимуть про ефективність антикорупційної реформи в країні?

Основний маркер — відгук українського бізнесу, який скаже: корупція зменшилась, працювати за законом стало легше. На жаль, сьогодні ми цього не чуємо. Боротьба з корупцією перетворилась на гасло та постійні реформи, які не дають вибудувати справді ефективну систему.

Із останніх досягнень, яке, безумовно, в майбутньому покаже дійсну боротьбу з корупцією, є створення антикорупційних правоохоронних та судових органів (НАБУ, САП, ВАКС). Реальні результати діяльності цих органів, на мій погляд, варто очікувати не раніше, ніж за п’ять років. Зараз вони, як інституції, перебувають на етапі становлення.

 

Корпоративні розслідування потребують реагування правоохоронних органів. Як будуєте взаємини з ними і чи долучаєте їх до співпраці?

Це одна з найбільш проблемних ланок у притягненні шахрая до відповідальності. Як уже зазначалося вище, поліція вкрай завантажена. Звичайно, коли в одного слідчого в провадженні справи про зґвалтування та про шахрайство в компанії, він займатиметься більш суспільно небезпечним злочином. Проблеми бізнесу, які полягають у заподіянні якихось збитків, відходять на другий план.

Зі слідчим та прокурором у кожній справі, в якій ми представляємо потерпілого, намагаємось вибудувати відносини, коли фірма виступає помічником слідчого. Тобто ми збираємо та надаємо максимальну кількість доказів, якщо необхідно, готуємо проєкти запитів до органів, які визначить слідчий, тощо. У значній частині випадків це дає змогу рухати справу та досягати результату.

Якщо правоохоронний орган ставиться до справи недбало, не здійснює розслідування, доводиться звертатись зі скаргами до керівників, залучати бізнес-асоціації чи Раду бізнес-омбудсмена. Це також дозволяє змістити фокус слідчого на нашу справу.

Але трапляються випадки, коли слідство відверто працює на користь шахрая, уникаючи збирання доказів чи прийняття процесуальних рішень. Такі випадки виникають, коли шахраєм є топменеджер, а збитки досягають сотень тисяч доларів. У такому разі єдиним виходом є зміна групи слідчих та прокурорів. Це також можливо шляхом подання скарг та залучення асоціацій.

 

Ви багато уваги приділяєте захисту прав адвокатів. А які порушення сьогодні є найпоширенішими? Чи почуваються адвокати захищеними?

На жаль, порушення прав адвокатів під час надання правничої допомоги — не рідкість. Правоохоронні органи здебільшого вважають адвокатів «пособниками злочинців», які тільки заважають.

Наприклад, відповідно до звіту НААУ за 2020 рік, 53 обшуки та затримання адвокатів відбулися без повідомлення ради адвокатів регіону. Тобто, кожен тиждень здійснювалась принаймні одна незаконна слідча дія щодо адвокатів.

Крім того, щодо адвокатів застосовуються негласні слідчі дії — від спостереження до прослуховування та зламу месенджерів. Мета — отримати відомості, які становлять адвокатську таємницю, що є грубим порушенням. Отримані оперативним шляхом докази слідчі потім намагатимуться легалізувати через інші слідчі дії. Як на мене, це свідчить про непрофесійність та низький рівень правоохоронної системи.

Щодо адвокатів порушуються справи, пов’язані зі здійсненням адвокатської діяльності: розголошення таємниці досудового розслідування, здійснення захисту без повноважень тощо. Мета — залякати адвоката та змусити його відмовитись від справи. Хоча, на мій погляд, така ситуація є однією з найбільш показових оцінок високого професійного рівня захисника.

Порушення під час обшуку (застосування насильства, спроби недопуску до місця проведення обшуку) також не є новиною. Це — звичайна практика будь-якого правоохоронного органу: від податкової міліції до НАБУ. І цей перелік можна продовжувати дуже довго.

Тому, як на мене, адвокати не почуваються захищеними. Але ми звикли жити та працювати в агресивному середовищі. Тому більшість колег це не лякає.

Проте вкотре наголошую: адвокати не повинні миритися з порушеннями, які допускаються щодо них. Мені відомі десятки випадків, коли адвокати не звертались за захистом своїх прав. Доки кожен випадок порушення не отримає належного реагування, гарантії адвокатської діяльності і надалі порушуватимуться.

 

Дискусії навколо адвокатської монополії досі не припиняються. Ви «за» чи «проти»? І чому?

Я схиляюсь до думки про користь адвокатської монополії на представництво в судах та в кримінальному провадженні. По-перше, монополія дала змогу підвищити професійний рівень у процесі. По-друге, адвокат несе відповідальність за зловживання чи порушення етичних, професійних норм і законодавства. Відсутність такої відповідальності у представника без статусу адвоката ставить сторони у нерівне становище.

Інше питання, що допуск до професії практикуючих правників має відбуватись за спрощеною процедурою. Керівник юридичної служби великої компанії не повинен проходити стажування та складати іспит однаково з молодим спеціалістом, який має три роки практики та планує стати адвокатом.

Також потребує законодавчого закріплення розширення прав помічників адвокатів. Наприклад, щодо ознайомлення з матеріалами справ чи присутності під час слідчих дій.

-->