Тема: Визнання — сила

Проблеми, які можуть постати перед потерпілим на стадії досудового розслідування, нескінченні, однак з більшістю із них можна ефективно впоратися

Визнання потерпілим

Одна з найпоширеніших проб­лем, яка може постати перед як фізичною, так і юридичною особою, — це визнання її потерпілою. Відбувається визнання особи потерпілою у разі її ініціативи на підставі відповідної заяви (заява). Після цього є дві проблеми.

Перша — це невизначений Кримінальним процесуальним кодексом (КПК) України строк розгляду цієї заяви. Трапляються випадки розгляду такої заяви навіть більше року, що жодним чином не сприяє вирішенню справи, при цьому сам потенційний потерпілий і не здогадується, що його заява досі не розглянута. Щоб убезпечити себе від подібних зловживань — у разі відсутності рішення по заяві більше тижня-двох та неотримання адекватних пояснень, — можна скаржитися на бездіяльність слідчого чи прокурора, залежно від того, хто розглядає вашу справу, до конт­ролюючих організацій, у тому числі до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів або навіть до суду.

Друга проблема — відмова у визнанні потерпілою особою, про що виноситься відповідна постанова. Підстава для відмови зазвичай одна — не надання відомостей, які могли б підтвердити факт спричинення юридичній особі матеріальної шкоди в результаті можливого кримінального правопорушення. Ця постанова може бути оскаржена в суді згідно з пунктом 5 частини 1 статті 303 КПК України. Однак тут необхідно розуміти, що скасування постанови слідчого про відмову у визнанні потерпілим автоматично не наділяє заявника статусом потерпілої особи у кримінальному провадженні. Відповідно, при оскарженні цієї постанови до суду доволі дієвою є вимога не лише скасування самої постанови, але й зобов’язання задовольнити заяву та визнати потерпілим. У разі відсутності подібних вимог може виникнути ситуація «замкнуте коло», коли суд скасовує постанову про ­відмову у визнанні потерпілою особою, а слідчий чи прокурор після розгляду документів знову виносить постанову про відмову. Подібна ситуація трапилась у справі № 9901/540/19, яка дій­шла до Великої Палати Верховного Суду. Між подачею особою заяви про вчинення щодо неї кримінального правопорушення та до фінального рішення суду минуло більш ніж п’ять років, і це був лише розгляд питання про визнання особи потерпілою. Відповідно, весь цей час до розгляду самого кримінального правопорушення ніхто не приступав.

Визначення представника

Якщо з представником фізичної особи все зрозуміло — це може бути лише адвокат, то при визначенні представника юридичної особи є вибір (може бути як її керівник або інша особа, уповноважена законом або установчими документами, так і працівник юридичної особи за довіреністю або особа, яка має право бути захисником у кримінальному провадженні). Зазвичай юридичні особи обирають своїм представником керівника цієї юридичної особи. Однак майже у 90 % випадках, якщо ­кримінальне провадження не формальне, в процесі керівник замінюється на незалежного адвоката. Це пов’язано з тим, що як представник юридичної особи її керівник не може мати свого адвоката, а отже, при участі у тих чи інших процесуальних діях керівник не може скористатися правовою допомогою. Подальша ж заміна керівника на адвоката ускладнює роботу, оскільки можуть бути наявні певні помилки або напрями дій чи показань, які не дозволять обрати найбільш вигідну стратегію дій. Додатково будь-яка заміна представника в процесі має проблему відсутності у нового представника стовідсоткової обізнаності з подіями, які мали місце до його залучення. Відповідно, краще відразу обрати представником адвоката, який має необхідну кваліфікацію та досвід.

Подання доказів

Основою для розгляду будь-якої справи є докази. Однак процесуальне законодавство не дає можливості потерпілому їх збирати — можна лише подавати вже наявні. У разі якщо потерпілий володіє інформацією щодо місцезнаходження необхідних доказів, згідно з КПК України він має право лише клопотати слідчому або прокурору про проведення тих чи інших дій. Відмову в проведенні таких дій можна оскаржити до суду.

Ще до 2020 року можливо було через суд оскаржити не лише відмову, але й отримати доступ до необхідних доказів, однак Верховний Суд у своїй постанові від 2 квітня 2020 року у справі № 161/19398/17 поставив крапку, зазначивши, що потерпілий не має права звертатися до слідчого судді з клопотанням про надання тимчасового доступу до речей і документів, оскільки під час досудового розслідування він не є стороною кримінального провадження, а слідчий суддя, відповідно, не має права надавати такий дозвіл. Водночас потерпілий має право ініціювати питання про тимчасовий доступ до речей і документів перед слідчим або прокурором шляхом подання відповідного клопотання в порядку, передбаченому статтею 220 КПК України. Отже, при поданні відповідного клопотання слідчому або прокурору краще описати в ньому вимоги максимально аргументовано.

Час подання клопотань

Наступна пастка — це час подання подібних клопотань.

Так, КПК України дозволяє потерпілому мати доступ до матеріалів справи. Однак слідчий або прокурор надають обсяг доступних для ознайомлення документів самостійно, керуючись правом ненадання матеріалів, ознайомлення з якими на цій стадії досудового розслідування може зашкодити самому досудовому розслідуванню. З повною справою потерпілий може ознайомитися лише при офіційному відкритті матеріалів справи, коли слідчий або прокурор визначають зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта (стаття 290 КПК України).

Зазвичай потерпілий лише на цьому етапі розуміє, що не зібрані необхідні докази. Однак подання на цій стадії клопотання про проведення процесуальних дій призведе до відмови слідчим або прокурором з посиланням на те, що досудове розслідування завершилося. Відповідно, краще подати більше клопотань на випередження, а не чекати, що слідчий або прокурор самостійно вчинять необхідні дії.

Досудове розслідування — доволі складний етап розгляду кримінального правопорушення. Однак залежно від того, наскільки якісно і правильно будуть використані всі його можливості, напряму залежить вирішення справи по суті. Особливо коли час є одним із найважливіших чинників, які можуть допомогти у розслідуванні справи.