№5 Травень 2021 року → До справи

Особистість: Сергій Лисенко

Комерційна позиція

Комерційні спори у кримінально-правовому полі потребують від адвокатів володіння багатьма інструментами, які дозволяють вирішити справу на користь клієнта. І водночас — враховувати законодавчі зміни, відстежувати практику, тримати руку на пульсі подій у країні та світі. Тож які сьогодні грані відкриваються у практиці вирішення комерційних спорів, які чинники гальмують процеси, а які, навпаки, наближають до більш цивілізованих відносин, розповів керуючий партнер GRACERS Law Firm Сергій ЛИСЕНКО

 

Як сьогодні процедури міжнародного комерційного арбітражу співвідносяться з вітчизняною правовою системою? Які прогалини є найбільш значущими?

Донедавна процедури міжнародного комерційного арбітражу та вітчизняна правова система були достатньо відсторонені одна від іншої. У 2018 році законодавець зробив дуже широкий крок назустріч арбітражним процедурам. Так, зміни до ЦПК та ГПК суттєво сприяли проарбітражній політиці держави. Вони деталізували та встановили правила реалізації права на звернення до арбітражу і третейського суду, запровадили норми щодо тлумачення угоди про передачу справи в арбітраж/третейський суд, встановили чіткі терміни «арбітраж» і «третейський суд» та встановили нові правила арбітрабельності спорів.

 

Перш ніж передати спір на розгляд до арбітражу, які переваги та недоліки цього суду слід враховувати?

Серед основних переваг арбітражу, які спонукають осіб вибрати саме такий спосіб вирішення спорів, — кваліфікація арбітрів та можливість їх добору залежно від спеціалізації. Сторони найчастіше обирають арбітрів, які не тільки кваліфіковані у розборі конфліктів, а й мають спеціалізацію в окремих вузьких галузях, до яких мають відношення сторони. Також важливою є конфіденційність розгляду спорів. Адже саме сторони визначають рівень розголошення інформації про розгляд спору, на відміну від судового розгляду, результати якого є доступними кожному. Крім того, суттєвими факторами є процесуальна автономність та визнання і виконання рішень більшістю юрисдикцій. Остаточність рішень та можливість їх оскарження лише з малої кількості виключних підстав є ще однією суттєвою перевагою.

Однак необхідно пам’ятати і про окремі недоліки. Зокрема, ціна. За всі ті переваги необхідно платити. Гонорари юристів, арбітрів та чималі збори в арбітражних інституціях. Ще одним чинником слід відзначити строки розгляду. На сьогодні складність таких спорів призводить до того, що строки арбітражів співмірні зі строками судового розгляду спорів. Також достатньо важливим чинником при виборі стає достатня процесуальна обмеженість розгляду, адже сторони самостійно визначають повноваження арбітрів. Обмеженою є можливість залучення до розгляду третіх осіб та забезпечення позовів.

 

Як часто сторони конфлікту використовують такий інструмент, як Міжнародний комерційний арбітражний суд при Торгово-промисловій палаті України?

Великий бізнес дедалі частіше звертається до такої можливості вирішення комерційних спорів. Саме виходячи з переваг, про які ми говорили вище. Звісно, про середній та малий бізнес поки що так сказати не можна, але, на мою думку, вони цього менше й потребують. У них суть спорів частіше за все інша.

 

Які зміни відбуваються в цьому напрямі?

Як ми вже говорили, держава намагається передусім сприяти збільшенню популярності альтернативних варіантів вирішення спорів. Чому? Бо це зменшить тиск на судову систему, а видатки на її утримання — це все ж таки тягар держави. І той факт, що кількість господарських позовів поступово зменшується, опосередковано свідчить про ефективність такої політики та збільшення довіри до альтернативних варіантів вирішення комерційних конфліктів.

 

З точки зору їх ефективності, які ще спеціалізовані судові інституції можете відзначити?

Таких інституцій у світі більш ніж достатньо. Окрім МКАС при ТПП України, можна відзначити Лондонський міжнародний арбітражний суд (LCIA), Міжнародний арбітражний суд при Міжнародній торговій палаті (ICC). Ці організації користуються у національного бізнесу найбільшою популярністю.

 

Як діяльність новостворених антикорупційних органів — НАБУ та ВАСУ — вплинула на практику досудових розслідувань?

Якщо говорити про діяльність новостворених антикорупційних органів, то вважаю, що тільки зараз ми можемо реально оцінювати якісь здобутки детективів НАБУ. Оцінювати роботу ВАКС — доволі рано. Ще мало часу прой­шло з моменту його створення.

Детективи показують, що вони вміють вчитися, — передусім на своїх помилках. Багато моментів у роботі, які на початку діяльності були більше схожі на «хайп» для публічного визнання, ніж на процесуально обґрунтовані рішення, сьогодні вже не допускаються. Це, звісно, зумовлено й тим, що суспільство вже критично оцінює їх діяльність, а не сліпо підтримує постами в соцмережах, як єдиних борців з корупцією в Україні.

Створення ВАКС теж більше обмежило процесуальну розгнузданість детективів, аніж навпаки — чого очікувала більшість. Незважаючи на окремі достатньо спірні рішення суду на користь детективів, судді часто займають позицію сторони захисту і в багатьох випадках намагаються розібратись у суті претензій до роботи окремих детективів. Не бояться виносити рішення, які обмежують можливості досудового розслідування, та навіть виправдувальні вироки. Усе це дає підстави розраховувати, що цей судовий інститут стане належним прикладом для роботи інших судів у кримінальній юстиції.

 

Чи можете навести кейси, що вплинули на цю практику?

Якщо обговорювати це питання в розрізі теми дискусії вирішення спорів у кримінально-правовому полі, то можу відзначити один завершений кейс, який містить у собі приклади всіх можливих порушень зі сторони нападників, а також застосування всіх інструментів, які надає вітчизняне законодавство для досягнення мети — вирішення конфлікту.

Так, існували взаємини між двома фінансистами. Ці відносини мали довгу історію взаєморозрахунків та зобов’язань. Більше того, відносини достатньо давно стали особистими. На момент виникнення конфлікту сторона А мала перед стороною Б заборгованість на суттєву суму. При цьому раніше сторона Б вкладала кошти в майно нашого клієнта, про що було відомо стороні А. Однак жодна із сторін юридичного відношення до майна клієнта не мала. І от, користуючись тим, що сторона Б відсутня в країні, сторона А звертається до чорних нотаріусів та вчиняє підробку документів з метою переоформлення майна клієнта на підконтрольних йому осіб. Про це через короткий проміжок часу стає відомо клієнту і він звертається до нашої компанії. У результатів вжиття термінових заходів та сприяння правоохоронних органів вдалося протягом доби домогтися реєстрації кримінального провадження за даними фактами та винесення рішення про накладення арешту на викрадене майно. Після цього було подано відповідні позови про повернення майна з незаконного володіння, а також скаргу до Мін’юсту щодо незаконних дій нотаріусів. Окремо варто відзначити, що слідчі доволі швидко встановили, що підписи на документах підроблені, а ті особи, які нібито вчиняли дії щодо перереєстрації права власності на майно, ніколи у нотаріусів не були.

Паралельно з цим сторона Б після повернення до країни розпочала переговорний процес зі стороною А щодо вирішення цього конфлікту іншим шляхом. На окремому етапі до переговорів було залучено й клієнта з нашою участю.

Єдиний негативний момент, який хотів би відзначити, — це те, що Комісія при Мін’юсті суттєво обмежена в можливостях розгляду та перевірки законності таких дій нотаріусів. На жаль, вони обмежені лише можливістю перевірки відповідності дій нотаріуса законодавству та інструкції. При цьому факт використання підроблених документів — при дотриманні інших процедур — не є підставою для скасування відповідних рішень. Не викликало й відповідних реакцій з боку Мін’юсту й те, що нашими адвокатами встановлені три інших факти аналогічних дій цих самих нотаріусів, які призвели до настання таких самих наслідків. Також питання викликало тривалий час розгляду. З моменту розгляду питання на Комісії до отримання нами рішення про відмову в задоволенні скарги минуло два місяці.

Однак, попри окремі невдачі загалом, завдяки комплексу вжитих заходів адвокатами нашої компанії позиція під час переговорів щодо вирішення конфлікту була більш ніж виграшною.

Тож як результат — сторони підписали окрему мирову угоду з урахуванням інтересів клієнта. Майно було повернено власнику. У подальшому, вже за добровільною згодою клієнта, майно реалізовано за ринковою ціною, всі зобов’язання між сторонам виконано, а клієнт отримав усі кошти, які йому належали згідно із законодавством.

Цей кейс дуже яскраво ілюструє можливості комплекс­ного використання кримінально-правових інструментів разом із цивільно-правовими для досягнення основної мети — вирішення спору. У нашому випадку на користь клієнта.

 

Наскільки дієвими сьогодні є інші способи альтернативного вирішення спорів (медіація, третейські суди)?

Ці інструменти, на мою думку, ще тільки розпочинають свою діяльність на полі українських конфліктів, тож їх дієвість покаже час.

 

Які правові інструменти допомагають досягти якнайшвидшого виконання судового рішення?

Найбільш вдалим інструментом, який останнім часом створив законодавець, є інститут приватних виконавців. Збільшення виграшних кейсів саме в цій галузі яскраво свідчить про те, що ринок може сам себе регулювати, якщо йому не заважати і надати чіткі правові інструменти. Так, цей інститут також потребує удосконалення, але він ще достатньо молодий і це цілком логічно.

 

Які чинники в законодавчому полі України, на ваш погляд, гальмують розвиток комерційних відносин?

Передусім — це систематична, затягнута на роки реформа судової системи, яка фактично її розвалила, а на сьогодні — просто вбиває те, що ще залишилось. Тому впровадження будь-яких інституцій, інвестиційних «нянь», «бабунь» та «дідунь» жодним чином не призведе до збільшення довіри до нашої країни. Рівно до того часу, поки інвестор не зрозуміє, що його не зможе «кошмарити» жоден правоохоронець без достатніх на те підстав, і він у будь-який час зможе захистити свої інтереси в суді, рішення якого виконуватиметься «безумовно».

 

Порушення з боку правоохоронців сьогодні, на жаль, непоодинокі. Які з них є найбільш кричущими?

Питання, мабуть, звучить недостатньо коректно. Будь-яке порушення правоохоронця — кричуще. Це або економічний збиток компанії або ще гірше — шкода життю чи здоров’ю окремої особи. Тому тут треба говорити про ті порушення, які наразі зустрічаються найчастіше. А тут усе стале — безпідставні обшуки та арешти майна та рахунків підприємств. І хоча кожний правоохоронний орган намагається говорити про те, що відійшов від цієї згубної практики, однак кожен усе ж таки де-не-де та й засвітиться в ЗМІ з черговим прикладом таких негативних дій. На жаль.

 

Якими вбачаєте перспективи галузі у найближчому майбутньому?

Якої саме з двох галузей, які стали предметом обговорення сьогодні? Якщо ми говоримо про практику вирішення спорів, то вважаю, що тенденція до зростання кількості випадків альтернативного вирішення спорів буде тільки зростати. Інститути медіації отримають більше зростання, а «третейські суди» — фактично друге життя. Принаймні сподіваюсь на це.

Якщо з точки зору кримінально-правової сторони конфліктів, на жаль, поки ще зарано говорити про створення у нас можливостей цивілізованого вирішення спорів, та цей ринок буде зростати. Хоча — чому на жаль? Це ж збільшення роботи для нас, адвокатів!

-->