№5 Травень 2021 року → У вільний час

Хобі: У полоні муз

Марина БАХОЛДІНА

Антон КОВАЛЬ, адвокат, патентний повірений ПЮА «Дубинський і Ошарова», не тільки борець за IP-права, у нього й інше ставлення до інтелектуальної власності — він її творець! Писати пісні — вміти створювати і підбирати слова до музики і навпаки — мені особисто завжди здавалось справжнім дивом і дарунком неба. Звідки талант у Антона Коваля, хто та що його надихає — про це буде нижче. А щоб послухати предмет розмови — скануйте QR-код і підспівуйте

 

Антоне, ви пишете музику — пам’ятаєте, з чого все почалося?

Дуже дякую за чудову нагоду поговорити по душах. І так, це почалося ще зі школи, коли навчався у початкових класах. Саме тоді я і захопився музикою. Одного разу, перебуваючи в гостях на літніх канікулах у своєї бабусі, випадково знайшов під диваном пошарпану платівку гурту «the Beatles» і послухав її на програвачі. Незважаючи на, м’яко кажучи, не дуже гарну якість звуку пошарпаної платівки, мені дуже сподобались пісні. Потім я почав збирати всі інші пісні та музичні альбоми гурту. З часом моя бабуся також подарувала мені дитячу гітару (це були «дефіцитні» часи колишнього СРСР кінця 80-х років ХХ століття, і бабуся виміняла її для мене у своєї подруги на плаття), і ще я почув пісні Віктора Цоя та гурту «Кино». Тоді я вже справді захопився музикою, почав грати та співати різні пісні зі своїми шкільними друзями.

Ми жили у багатоповерхівці і збиралися з хлопцями із гітарами в коридорах, хто з третього поверху, хто з восьмого чи дванадцятого. Я вчився грати у когось, хтось — у мене: грав, як мені гралося, співав, як мені співалося. Коли був у 10-му класі, дізнався, що у нашому Дарницькому районі міста Києва є підлітковий клуб «ЕКВАТОР» і там навчають грати на музичних інструментах. Отже, не вагаючись, пішов туди й одразу ж натрапив на викладача з музики, який попросив мене щось заграти та заспівати. Я заграв та заспівав першу пісню, яку навчився грати на гітарі: «Звезда по имени Солнце» Віктора Цоя, і викладач сказав, що тепер я гратиму та співатиму в гурті. Потім знайшлися інші бажаючі і впродовж навчання у 10–11 класах школи та навіть на першому курсі навчання на юридичному факультеті в Київському університеті імені Тараса Шевченка я постійно на вихідних займався музикою, намагався писати перші пісні. Тоді ми з моїм молодшим братом Миколою та друзями створили свій рок-гурт і час від часу виступали в «­ЕКВАТОРІ», на місцевих рок-концертах, у парку Партизанської Слави нашого району. Однак потім я дуже захопився навчанням в університеті, юриспруденцією, інтелектуальною власністю, що стало моїм новим хобі, зі студентських років почав працювати у «Дубинський і Ошарова», тому на понад 15 років залишив своє давнє музичне хобі. Лише влітку 2018 року, опанувавши юридичну професію та досягнувши в ній своїх професійних мрій, проте зазнавши певних розчарувань в особистому житті, я раптом відчув, що мені не вистачає саме свого давнього хобі, яке було дуже ­необхідним на той час задля заповнення порожнечі моєї душі та серця, і з новою силою почав грати на гітарі та писати пісні саме про те, що хотів з’ясувати та сказати, передусім, самому собі, людям, всьому світові струнами свого серця та душі. Відтоді написав понад двадцять пісень і продовжую їх писати у вільний від роботи час.

 

Відсутність класичної музичної освіти для вас це плюс чи мінус?

Вважаю, що музика повинна йти вогнем від душі та серця і абсолютно не важливо, має музикант музичну освіту чи ні. Звичайно, така освіта може бути плюсом, однак переважна більшість світових рок-зірок, зокрема згадані «the Beatles» та Віктор Цой, не мали музичної освіти, проте від душі та від серця створили справжні музичні шедеври. Тому я не хотів би ділити музикантів на професійних та непрофесійних, адже всі вони творці і намагаються донести нам свої думки, погляди, почуття, свій досвід, пізнавання нашого світу, змусити нас замислитись над чимось важливим, покращити наш настрій, наповнити нас своєю енергією, спонукати пережити щось та рухатись уперед, а тому всі без винятку заслуговують на увагу своїх слухачів.

Звичайно, щоб грати та співати, потрібно мати слух, голос та початкові музичні навички, які доцільно розвивати та вдосконалювати все своє життя. У підлітковому віці я навчався самостійно грати на гітарі та співати пісні, а також від друзів, музичного керівника у підлітковому клубі «ЕКВАТОР» вивчив ноти, акорди. У мене навіть тоді був свій «Пісенник», у який я старанно записував усі пісні, які вчився грати і які писав.

Разом із тим у 2018 році задля заповнення тієї ж самої порожнечі я вирішив трохи позайматись вокалом з викладачем зі співу в музичній школі «IROCKSTAR», і в процесі цих занять дійсно дізнався багато цікавого та корисного про техніку співу, його різні прийоми, зокрема, як повністю відкривати гортань, співати міцно та голосно, вібрувати під час співу, тягнути довгі високі ноти, і, гадаю, що, беззаперечно, зміг покращити своє звучання. Тому дуже вдячний школі та своїй викладачці співу Христині Луговій за знання, підтримку та допомогу в опановуванні вокалу.

 

До речі, заняття вокалом допомагають у суді?

Так, у суді потрібно говорити голосно, щоб тебе почули. Практика співу дає правильну подачу звуку, чітку дикцію.

 

Якщо вибирати собі студію, на що порадите звернути увагу?

Зараз широкий вибір, можна придивитись в інтернеті, але треба вивчати відгуки, зустрітись особисто і тоді ви зрозумієте, підходить вам людина чи ні, чи співпадають музичні уподобання.

 

Що вас надихає на пісні?

Люди, які оточують, емоції, почуття, події, фільми, які западають у душу і серце. Наприклад, недавно подивився фільм «Мавританець», який так мене вразив, що я всю ніч не міг заснути і думав про ті події, а вранці взяв гітару і мелодія зі словами прийшли майже одночасно. Так, під впливом фільму, я написав нову пісню. Подібна ситуація була і з іншим романтичним фільмом про кохання, який я дивився і в якому лише одного разу з вуст головної героїні прозвучала фраза «від пісні до пісні», яка так мені запала в душу, що я придумав пісню під назвою «Від пісні до пісні», в яку вклав свій зміст.

 

Окрім музики до пісень, ви є і автором слів. Що приходить першим: мелодія чи вірші?

Буває по-різному. Дуже часто в голові крутиться якась певна основна фраза, яка потім може стати назвою пісні. Далі починаю грати на гітарі, наспівуючи цю фразу, сама собою з’являється певна мелодія й інші слова навколо цієї фрази. Я записую все на папірець та диктофон, потім переслуховую, щось змінюю, додаю. Урешті-решт, народжується пісня. Інколи, навпаки, в голові лунає якась певна мелодія. Я швиденько починаю її награвати на гітарі, підбираючи до неї потрібні акорди, щоб її передати та випадково не забути, знову записую на диктофон, а потім до цієї мелодії з’являються слова. Зі свого досвіду скажу, що важливо відразу ж записувати це все на диктофон (і слова, і мелодії), щоб потім їх не забути.

 

Як визначаєте напрям власної музики?

Власне, просто роблю те, що мені подобається, що говорить мені моє серце та моя душа, і не визначаю ніякого напряму. Я завжди щирий та відвертий у своїх піснях, можу підписатись під кожним своїм словом та акордом — це і є напрям моєї музики. Мене цікавить любов, почуття, відносини, життя, люди, події, що відбуваються навколо та зачіпають моє серце, різні життєві ситуації, досвід, про що я розповідаю у своїх піснях. Загалом я, беззаперечно, рухаюсь у напрямку української рок-музики.

 

Хто є першими слухачами і критиками?

Передусім, це я сам. Я добре знаю себе, як у мене все виходить, знаю, що добре, а над чим треба постійно працювати. Буває, напишу нову пісню, зроблю запис на диктофон і відразу ж думаю, як гарно у мене все вийшло! Потім на наступний день слухаю і починаю думати, а треба ще покращити звучання додатковою мелодією, якось просто все виглядає, треба розбавити чимось, дещо змінити слова, зробити модуляцію, наприклад, у третьому куплеті і така творча робота може не мати меж…

Звичайно ж, це також найближчі та найдорожчі мені люди: батьки, кохана, мій брат, мій шеф, друзі, колеги, домашня кішка… Цього року, наприклад, був випадок, коли придумав нову веселу пісню «Твій сніданок», у яку, мені так здалося, я вклав усе своє тепло. Дуже зрадів натхненню, записав її на диктофон і відразу ж направив перший запис послухати одному з перших слухачів, який, однак, має критичний підхід до всіх питань. Зокрема, він написав мені, що голос звучить уже краще, але у цій пісні йому, зокрема, не вистачає глибини… Після цього, я зовсім не думав про нову пісню, однак, наступного ж дня написав нову пісню саме під назвою «Глибина». Буває також, що голосно співаю пісні вдома (живу в приватному будинку, тож сусідів це не дратує) і кішка мені починає підспівувати. Один із таких випадків є навіть на запису моєї пісні «Наша зустріч», яку я зробив на телефон та виклав для друзів на своїй сторінці у Facebook. Ви можете її прослухати, там наприкінці пісні добре чути, як саме мені «підспівала» домашня кішечка.

 

Кого вважаєте авторитетом чи взірцем у творчості, яка музика подобається?

Дуже люблю класичну рок-музику та рок-музику загалом (за винятком дуже важкої рок-музики), що надихає мене творити. Зі світових улюблених рок-гуртів — це, зок­рема, the Beatles, the Rolling Stones, the Doors, the Kinks, the Hollies, the Who, the Monkeys, Cream, the Yardbirds, the Animals, Procol Harum, Creedence Clearwater Revived, Eric Clapton, Jimmi Hendrix, Pink Floyd, Shocking Blue, Led Zeppelin, Deep Purple, Black Sabbath, Slade, Queen, Uriah Heep, Ozzу Osboгrnу, Foreigner, R.E.M., Europe, Metallica, Nirvana, Red Hot Chili Papers, Oasis, Blur, Bon Jovi, Santana та багато-багато інших світових рок-зірок. З українських рок-гуртів — це, зокрема, «Океан Ельзи», «Плач Єремії», «Мотор’ролла», Mad Heads, «Бумбокс», «Друга Ріка», «Скай», «Без Обмежень», Фома та гурт «Мандри», KOZAK SYSTEM, «Гримить» та багато інших чудових і талановитих музикантів та гуртів. З радянської та російської музики — Віктор Цой та гурт «Кино», Андрей Макаревич та гурт «Машина времени», Александр Васильєв та гурт «Сплин», «ДДТ», «Танцы Минус», Земфира, «Би-2», «Мумий Тролль», «Звери» тощо.

 

Останній рік для багатьох був непростим, а як для вас, чи стало більше часу і тем для творчості?

Для мене останній рік був, мабуть, найкращим з усіх попередніх, адже саме на його початку я зустрів свою кохану людину і з нею повноцінно насолоджуюсь нашим життям. У мене також є улюблена робота (при цьому обсяги робіт тільки збільшуються і ніякий карантин не може зашкодити розвитку творчості та інтелектуальної ­власності), улюблене творче хобі (з натхненням пишу все більше пісень), що ще потрібно для щастя? Звичайно, об’єктивно, у зв’язку з можливістю працювати вдома, часу на творчість стало більше, чому я дуже радий!

 

Коли знаходите час для хобі?

Використовую для цього кожну можливість. Зокрема, я часто беру з собою у автівку гітару, аркуш паперу та ручку, щоб я міг творити, де б не був. Наприклад, останні п’ять пісень я написав цього року переважно в автівці по дорозі з дому на роботу та з роботи додому. Часто трапляються затори. Ось якраз у них і пишу слова та наспівую мелодії для своїх пісень. Можу зупинитись на узбіччі, пограти трохи на гітарі придуману щойно пісню, записати її на диктофон і після заторів поїхати далі. Також вихідні та святкові дні дають більше часу для творчості. Наприклад, напередодні Дня закоханих я повіз свою кохану на манікюр і поки очікував її (це близько двох годин) в машині придумав мелодію та майже всі слова на пісню «В тобі», яку саме і ­презентував їй на святковий день (до того моменту вона її не чула). Одного разу судове засідання завершилося близько 19-ї і виїхати від суду через затори було майже неможливо. Я близько двох годин пограв на гітарі та поспівав у припаркованій автівці, дописав слова до раніше придуманої пісні, а потім, коли затори закінчилися, поїхав додому. Таким чином, час та місце для творчості не мають значення та меж, і якщо є велике бажання, вони завжди знайдуться.

 

Запис пісні — це ніби проста справа, а кого потрібно залучити для цього процесу?

Це залежить від бажання. Можна самому записати себе на диктофон або телефон і послухати, що я робив раніше. Однак задля якісного звучання, звичайно, доцільно залучити студію та інших музикантів. На щастя, у наш час їх знай­ти нескладно. Достатньо лише відкрити інтернет і побачити багато пропозицій. Але, передусім, необхідно прослухати роботи тієї чи іншої студії, ознайомитись з відгуками, і при особистій зустрічі, під час спілкування, ти розумієш — підходить тобі студія для співпраці чи ні, співпадають ваші погляди на музику, обробку, аранжування чи ні. Разом із тим для мене головне, щоб музиканти були, перш за все, моїми друзями, а вже потім, хоч би трохи музикантами, а в студії, щоб була дружня творча атмосфера, тобто, щоб мене розуміли в моїх піснях, були близькими мені за духом і допомогли здійснити музичні мрії та бажання. Здається, я це знайшов і сподіваюсь, що разом із ними моя давня мрія, яку я загубив на понад 15 років, усе ж таки здійсниться.

 

Ви плануєте видати альбом — це буде більше для себе та кола близьких чи є певні комерційні плани?

Усе почалося з того, що на мій день народження кохана подарувала мені сертифікат на запис своєї авторської пісні в студії. Я дуже зрадів, оскільки ніколи ще у своєму житті не записував пісню в студії. Хоча рідні та друзі доволі часто радили записати пісні професійно.

Ми разом туди пішли, і я записав свою першу пісню «В тобі». Записав партію гітари, ритм-гітари, партію перебору, записав вокал, разів двадцять переспівав одну пісню. Два тижні студія зводила все, оранжувала. Студійні музиканти дописали.

Потім ми послухали запис, який звучав якісно, я думав «Так круто, невже це я», і з’явилась ідея записати у цій же студії цілий альбом приблизно з дванадцяти авторських пісень і видати його для себе та друзів до свого наступного дня народження.

Тепер у вільний від роботи час ми записуємо в студії всі наступні пісні. Мені дуже подобається працювати в студії, що також дарує незабутні враження та задоволення. Я не маю жодних комерційних планів і хотів би видати пісні з єдиною метою — донести світу та людям все те, про що говорять струни мого серця та душі. Буду дуже радий, якщо мої пісні принесуть добро, тепло, радість, надію та любов у серця та душі людей, піднімуть настрій, будуть надихати, змусять над чимось замислитись або щось для себе переосмислити, врешті-решт, повірити у непереможну силу справжньої любові у нашому житті та стати щасливішими!

Комерційних планів не маю, я юрист і у мене дуже хороша робота, яку я люблю. У мене немає часу, щоб виступити десь з концертом, не говорячи вже навіть про тур. Можу заграти дома для близьких, записати в студії для всіх. Можливо, розмістити на онлайн-ресурсах, але хочеться видати на фізичному носії, бо не всі мають змогу чи вміють підключатись до інтернету, додати видання словами та акордами, щоб ті пісні, які припадуть до душі, можна було заграти.

 

Якби не музика, щоб ще могло б стати вашим хобі?

Моє друге хобі — інтелектуальна власність, я дійсно отримую задоволення від роботи і мені подобається процес захисту прав творців. Отже, коли я закинув музику, то просто переключився на інше хобі — інтелектуальну власність, тут немає шаблонів і кожен кейс унікальний. Але я вдячний долі, що зміг повернутись після великої перерви до музики.

 

До речі, досвід IP-юриста допомагає чи заважає творчості?

Мені це тільки допомагає, і не лише з юридичної точки зору щодо правильності набуття та оформлення авторських прав у процесі творчої діяльності! Наприклад, я зареєстрував авторські права на вірші для своїх пісень. Більше того, я загалом почуваюся дуже щасливою людиною, адже це велике щастя не лише любити захищати права інтелектуальної власності, але й любити творити її у своїх піснях. Тобто, я відчуваю себе на 50 % борцем за права інтелектуальної власності, а на інші 50 % творцем інтелектуальної власності, і саме це поєднання допомагає мені бути повноцінно щасливим та надихає як у юридичній роботі, так і у творчості.

 

Не можу не запитати традиційне: чим ваше хобі може бути схожим на юридичну практику?

Вважаю, що треба любити свою справу (і юридичну практику, і музику). Тоді вони будуть схожими і зможуть зробити життя щасливішим. А ще кожна пісня є індивідуальною, як і кожен кейс у сфері захисту прав інтелектуальної власності. У них немає якихось шаблонів, треба просто бути творчим, винахідливим і робити все з любов’ю та від душі, любити свою роботу, своїх клієнтів, свою гітару, пісні, людей, які поряд, і тоді я вірю, що всі мрії здійсняться, якими б недосяжними вони не були!

-->