: Кейси за розкладом

Денис НЄНОВ,
адвокат ЮФ «Ілляшев та Партнери»

За майже дворічний період роботи Вищого антикорупційного суду вже з’явилась можливість оцінити кейси з антикорупційних справ та зробити деякі висновки щодо їх результативності і тенденцій

5 вересня 2019 року розпочав роботу Вищий антикорупційний суд (ВАКС). За його даними, протягом двох років діяльності ВАКС ухвалив 45 вироків (щодо 50 осіб), з яких шість є виправдувальними, а один — в одній частині виправдувальним, а в іншій — обвинувальним. Таким чином, частка виправданих осіб від загальної кількості, щодо яких ухвалено вироки, склала 14 %. За даними Верховного Суду (ВС), частка виправданих осіб від кількості всіх осіб, щодо яких ухвалено вироки, становила лише 1 % у 2020 році та 1,2 % у 2019­му.

Тенденція до збільшення хоча б у сфері корупційних злочинів є позитивною. Відсоток виправдувальних вироків, ухвалених ВАКС, може свідчити про вищий рівень забезпечення змагальності сторін та права на захист під час розгляду справ порівняно з іншими судами.

Із 39 обвинувальних вироків 14 ухвалені із затвердженням угод про визнання винуватості, а 25 — за результатами судового розгляду. Можна спрогнозувати, що кількість угод з прокурором збільшуватиметься, і ми в цьому плані підемо шляхом США, де корупційні та економічні злочини, як правило, розкриваються за допомогою одного із співучасників злочину, який дає показання на організаторів, визнає вину і отримує взамін більш м’яке покарання.

 

Статистика перегляду вироків ВАКС у ВС

Говорити про усталеність практики у корупційних справах зарано, тому що ВС встиг переглянути лише дев’ять вироків ВАКС, з яких три було скасовано: два — у зв’язку з визнанням цієї статті неконституційною, ще один вирок ВС скасував і закрив кримінальне провадження у зв’язку з направленням прокурором обвинувального акта на адресу суду після закінчення строку досудового розслідування.

 

Підстави для виправдання у корупційних справах

Жоден із виправдувальних вироків, ухвалених ВАКС, не ґрунтується на визнанні доказів недопустимими (на противагу практиці ВС). У всіх випадках суд констатував відсутність у діях осіб складу злочину. Загалом ВАКС, порівняно з іншими судами, займає менш формалістичний підхід при оцінці окремих процесуальних порушень і не завжди їх враховує при ухваленні вироків.

Основними підставами для скасування обвинувальних вироків/закриття кримінального провадження в корупційних справах у практиці ВС є:

— невідкриття стороною обвинувачення ухвал, якими надано дозвіл на проведення НСРД, і невжиття необхідних та достатніх заходів для їх розсекречення;

— проведення досудового розслідування неуповноваженим органом і, як наслідок, визнання зібраних ним доказів недопустимими;

— визнання матеріалів НСРД недопустимими доказами у зв’язку з іншими процесуальними порушеннями.

Практика розгляду корупційних справ по суті тільки формується. Є ряд питань, які не підлягають перегляду у касаційному порядку і в яких Апеляційна палата ВАКС (АП ВАКС) напрацювала власні підходи, що подекуди кардинально відрізняються від практики інших апеляційних судів.

 

Обвинувальний акт: коли повертати

АП ВАКС має вузький підхід до питання підстав для повернення обвинувального акта і вважає, що суд може повернути обвинувальний акт прокурору виключно з підстав невідповідності вимогам статті 291 Кримінального процесуального кодексу (КПК) України, а не будь­яких інших положень КПК України. Тобто для ухвалення рішення про повернення обвинувального акта прокурору з підстав його невідповідності вимогам КПК України суд має встановити невідповідність форми чи змісту такого обвинувального акта положенням статті 291 КПК України.

 

Практика застосування АП ВАКС запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою

За період 2019—2020 років АП ВАКС переглянула 108 ухвал слідчих суддів щодо розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з них скасовано 37. Причинами ­скасування стали, зокрема, неврахування ризиків, даних про особу підозрюваного та інших обставин, необґрунтованість підозри, встановлення наявності чи відсутності статусу пі­дозрюваного, інші процесуальні порушення.

З усіх 108 ухвал щодо розгляду клопотань про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою лише одна була скасована у зв’язку з відсутністю обґрунтованої підозри, дві ухвали — через відсутність статусу підозрюваного. Тут виникає питання доцільності посилання на необґрунтованість підозри на стадії обрання запобіжного заходу. Особливо у випадках, якщо таким чином стороні обвинувачення може бути передчасно розкрита стратегія захисту.

 

Коли починається міжнародний розшук

АП ВАКС сформувала власну практику розгляду клопотань про тримання під вартою за відсутності підозрюваного, обвинуваченого. Частина 6 статті 193 КПК України дозволяє здійснити «заочний» розгляд такого клопотання виключно за однієї умови — оголошення особи в міжнародний розшук.

КПК України не визначає, в який саме спосіб має бути доведено факт перебування особи у будь­якому із видів розшуку. З цього питання є чотири основних правових позицій:

1) винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук та внесення відповідних відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань є достатнім для підтвердження факту оголошення особи у міжнародний розшук;

2) винесення органом досудового розслідування постанови про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук, її скерування з відповідними матеріалами до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України;

3) надіслання Департаментом міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України запиту до Генерального сек­ретаріату Інтерполу або в Національне центральне бюро Інтерполу відповідної країни;

4) прийняття рішення Генеральним секретаріатом Інтерполу чи Національним центральним бюро Інтерполу відповідної країни про оголошення особи у міжнародний розшук.

АП ВАКС у своїх рішеннях відхилила третій і четвертий підходи, визначивши, що рішення чи дії органів Інтерполу, зокрема Генерального секретаріату чи Національного цент­рального бюро, не є необхідними доказами оголошення у міжнародний розшук.

АП ВАКС остаточно не визначилася з єдиним підходом: в одних випадках вважає достатнім винесення постанови про оголошення в міжнародний розшук (ухвала АП ВАКС від 10 лютого 2020 року у справі № 757/24173/19­к) або постанови з внесенням відповідних відомостей про розшук до Єдиного реєстру досудових розслідувань (ухвала АП ВАКС від 28 травня 2020 року у справі № 991/2607/20); в інших випадках застосовує другий підхід (ухвала АП ВАКС від 22 січня 2020 року у справі № 910/227/19; ухвала АП ВАКС від 11 листопада 2019 року у справі № 760/23435/19).

При цьому АП ВАКС звертає увагу, що скерування постанови про оголошення в міжнародний розшук до Департаменту міжнародного поліцейського співробітництва Національної поліції України є одним із можливих шляхів міжнародного розшуку, тобто є лише засобом фактичного виконання (реалізації) постанови слідчого (детектива) про оголошення особи в міжнародний розшук.

Отже, судова практика у корупційних справах тільки почала напрацьовуватись, і те, яким шляхом вона піде, залежить великою мірою від практикуючих адвокатів.

-->