Тема: Нагальні налаштування

Олег МАЛЬСЬКИЙ, партнер ETERNA LAW

Уже котрий рік поспіль ми всі обговорюємо той факт, що у зв’язку з пандемією світ переживає не найкращі часи, але вже можна сказати, що переважна більшість країн впоралася з коронавірусними викликами та призвичаїлася до нових умов і постійної загрози введення нових обмежень. Проте якщо йдеться саме про український юридичний (і не тільки) бізнес, то тут основним тригером я назвав би питання відносин із Росією та можливості міжнародного конфлікту, який може спалахнути саме на території України. Ані юридичний бізнес, ані будь-які представники реального сектора не можуть впливати на геополітику (а сьогодні йдеться саме про неї), тому юр­фрімам доведеться вичікувати та думати, як диверсифікувати ризики і знаходити нові можливості для роботи.

Зараз навіть самі чутки про можливе загострення ситуації та початок активних бойових дій в Україні змушують деяких клієнтів відмовлятися від проєктів, та й самі вони, в свою чергу, втрачають замовлення від своїх клієнтів. Звісно, це негативно впливає на інвестклімат країни, появу нових інвесторів та їхнє бажання інвестувати в нові проєкти. Ці чутки вже спричинили зниження ставок із фінансування, позначилися на курсі національної валюти. Тому, як завжди, неможливо ві­докремити юридичний бізнес від бізнесу, адже все це — єдина екосистема, й будь-яка проблема вмикає ланцюгову реакцію, через що страждає економіка країни загалом.

Проте оскільки ми вже проходили приблизно те саме в 2014 році, то можливо прогнозувати, що певні практики можуть виграти та отримати нове життя. Наприклад, практики, пов’язані з питаннями еміграції та виводу коштів за кордон, скорочення штату, ліквідації компаній та банкрутства, визнання обставин форс-мажором. Хоча сьогодні, звичайно, дуже важко сказати, наскільки переоціненими або реалістичними є прогнози війни, тому ми сподіваємося, що вже протягом першого кварталу цього року стане зрозумілим розвиток подій як на міжнародній арені, так і, зокрема, в Україні.

Анна ОГРЕНЧУК, керуюча партнерка Юридичної групи LCF

Світовий тренд — динамічне зростання ринку юридичних пос­луг. Пандемія, якщо можна так сказати, відіграла позитивну роль, адже попит на послуги збільшився, а видатки — скоротились.

Тенденції в карантинні часи — угоди M&A, юридичне супроводження інвесторів на фінансових ринках, проєкти IT/IP, судова практика.

Як влучно пише «The Economist», виклики для бізнесу є можливостями для юристів. Наприклад, дохід 2021 року такого гіганта та лідера ринку, як американська Kirkland & Ellis, очікується в обсязі понад 5 млрд доларів.

Український юридичний ринок у 2021 році теж показав зростання, хоча, на жаль, не у таких пропорціях, як іноземний. Звісно, у 2022-му ландшафт юридичних послуг буде формуватися під впливом геополітичних факторів та агресії РФ.

Поряд із цим зростатиме попит на юридичні послуги в енергетиці, в практиках арбітражу, GR, податкового та кримінального права, банкрутства та антитрасту. Саме на цих напрямах ми сконцентруємося в нинішньому році.

Щодо підходів до управління та сервісів, то ми фокусуємося на трьох ключових трендах: people-centred service, human capital та подальша інтеграція в глобальні процеси.

Юридичні послуги в концепції людиноцентричністі мають бути найбільш ефективними для клієнта (з точки зору часу та фінансів), комплексно розв’язувати проблему, а ліпше — попереджати, та відповідати вимогам зручності: як технічним, так і комунікаційним.

У центрі — клієнт, проблеми якого розглядаються та вивчаються комплексно. Окрім, звісно, юридичного супроводу та консультування, аналізуються та надаються висновки, прораховуються можливі ризики в тій чи іншій галузі, як певна проблематика та діяльність компанії висвітлюється у ЗМІ, які плани у законодавців змінити регулювання в конкретній сфері та яким чином це вплине на бізнес.

Тобто ми надаємо повну картину, оцінюємо, так би мовити, у 3D-форматі: політична, геополітична, економічна, соціальна ситуація, що надає можливість клієнту приймати більш якісні рішення.

Інвестування в людський капітал залишиться на топових позиціях в юридичних компаніях. Але поряд із традиційними освітніми програмами та soft skills training особливу увагу потрібно звернути на wellbeing / mental health та забезпечення безпеки.

Ганна ПРОХОРОВА, партнерка Mamunya IP, адвокатка

Ринок постійно еволюціонує, в тій чи іншій мірі. Не секрет, що за останні два роки карантину Україна несподівано, але швидко стала більш технічно грамотною та диджитал-орієнтованою. У певному розумінні наша країна проходить найбільший курс цифровізації за всю свою історію. Це неминуче впливає на ринок юридичних послуг, в якому останнім часом значна увага приділяється інноваційності та автоматизації різних процесів. Тому вочевидь ми продовжимо фокусуватися на впровадженні необхідних технічних рішень з управління бізнесом та роботи із новітніми IT-продуктами, які допомагають вирішувати складні клієнтські завдання, такі як, наприклад, управління портфелем об’єктів права інтелектуальної власності.

Разом із тим, ми відчуваємо, що у постійній гонитві за інноваціями та диджиталізацією юридичний сервіс перестає бути людяним. Ця нестача особливо стала помітною у період пандемії, коли люди на собі відчули тривогу й непевність у майбутньому. Отже, природно, що потреби і вимоги клієнтів до юристів та юркомпаній змінилися у бік персоналізованого та турботливого сервісу. З початку нашого заснування ми сформулювали для себе одну з основних цінностей, яку втілюємо у своїй щоденній роботі: the human touch of intangibles. Для нас нарівні з глибокою експертизою та якістю послуг важливо надавати персоналізовані юридичні послуги, адаптовані до конкретних потреб клієнта та з турботою про нього. Цінова політика — не виняток.

Наші клієнти цінують нас за високий рівень відданості своїй справі, різноманітний набір здібностей і, що найважливіше, високу адаптивність до швидких змін, яку демонструє вся команда. Тому і цього року ми продовжимо поглиблювати нашу спеціалізацію при наданні повного спектра послуг у галузі інтелектуальної власності і зосередимося на основних напрямах, як-то управління портфелем об’єктів права інтелектуальної власності, досудовому і судовому захисті брендів та патентних прав, альтернативних процедурах вирішення доменних спорів, захисті від недобросовісної конкуренції, боротьбі з підробками та піратством, які вимагають повної віддачі та відповідальності, щоб претендувати на лідерські позиції на ринку послуг у галузі інтелектуальної власності.

Юрій КОЧЕРЖУК, керівник судової та міграційної практик MK Legal Service, адвокат

На сайті Верховної Ради України опубліковано проєкт закону № 6516 від 13 січня 2022 року «Про внесення змін до Закону України «Про імміграцію». Передусім метою цього законопроєкту є боротьба з незаконною імміграцією в Україну та надання певних переваг іноземцям, у яких дійсно є центр інтересів в Україні, а не «фіктивна імміграція».

Основні нововведення:

— з’явилося поняття «масове прибуття в Україну іммігрантів» — явище, коли питома вага іммігрантів стосовно всього населення України перевищує 10 %. На підставі цього показника Кабінет Міністрів України формуватиме квоти на імміграцію в Україну;

— дозвіл на імміграцію та посвідку на постійне проживання зможуть отримати іноземці, які вже мають посвідку на тимчасове проживання в Україні, за умови безперервного проживання іноземцем на території України на підставі посвідки на тимчасове проживання протягом останніх п’яти років;

— просто факту перебування іноземця у шлюбі з громадянином України чи іммігрантом (особа, яка має дозвіл на імміграцію / посвідку на постійне проживання) недостатньо для подачі документів на дозвіл на імміграцію.

Спочатку подружжя повинно пройти співбесіду з відповідним інспектором. Інспектор перевірятиме на «фіктивність» укладення шлюбу.

Тобто метою перевірки буде встановити, чи подружжя разом проживає, веде спільне господарство, якою мовою та чи зрозумілою один для одного вони спілкуються, якою інформацію подружжя володіє один про одного, чи зустрічались вони раніше, до укладення шлюбу тощо;

— строк розгляду заяви про надання дозволу на імміграцію тепер не зможе перевищувати шести місяців із дня її подання до територіального органу Державної міграційної служби України.

Такі зміни до Закону України «Про імміграцію» є компромісом між нашою державою та іноземцями. Безліч іноземців, які ведуть бізнес в Україні та є директорами своїх компаній понад п’ять років, зможуть зекономити час та кошти на продовженні дозволів на застосування праці іноземців та осіб без громадянства шляхом отримання посвідки на постійне проживання.

Водночас Україна хоче серйозно взятися за іноземців, які зробили собі посвідки на постійне проживання на підставі фіктивного шлюбу. Тільки тут постає питання, наскільки проведення співбесід і тестів для подружжя під час звернення за дозволом на імміграцію буде чесним та відкритим.

Сергій ГУСЄВ, керівник практики супроводу HoReCa та Retail MK Legal Service, адвокат

Новий 2022 рік почався з активного обговорення інтернет-простором законодавчих новел, які передбачають не тільки заборону дискримінації у вакансіях пошуку працівників, а й неспівмірні штрафи для роботодавців за те чи інше дискримінаційне формулювання у вакансії.

Так, одна з актуальних тем українського бізнесу — набуття чинності змінами до Закону України «Про рекламу», що забороняють у вакансії зазначати та, відповідно, обирати кандидатів за ознаками їхнього віку, статі, раси, кольору шкіри, майнового стану, місця проживання, мови або за їх політичними чи релігійними переконаннями, етнічним та соціальним походженням.

Окрім цього, заборонено пропонувати роботу лише жінкам або лише чоловікам. За наявність дискримінаційних ознак у вакансії роботодавця може бути оштрафовано на суму 65 тис. грн.

Особливо законодавчі новели турбують HR-спільноту, адже питання формування персоналу, де уникати дискримінаційних ознак під час пошуку нових працівників стане ще складнішим.

Але постає доцільне питання: чи насправді недопустимість дискримінаційних ознак під час пошуку працівників із відповідними штрафними санкціями для роботодавців можна вважати змінами, що встановлюють нові правила гри на українському ринку праці?

Зовсім ні! Ще з 2012 року заборона дискримінаційних ознак у вакансіях з пошуку працівників була одним із обов’язкових елементів механізму державного регулювання у сфері зайнятості населення, який потребував удосконалення до сучасних вимог соціально-економічного розвитку України, а також гармонізації національного законодавства з міжнародним.

Так, ще в той час оновлена державна політика зайнятості ознаменувала прий­няття нового Закону «Про зайнятість населення», який запровадив заборону дискримінаційних ознак у вакансіях та передбачав штрафні санкції для роботодавців.

Разом із цим законодавчі новели 2022 року обійшли стороною диспозицію статті 24¹ Закону України «Про рекламу», що передбачає заборону, а також розмір штрафних санкцій, залишаючи їх у редакції 2012 року.

Законодавчі новели передбачили лише те, що суми сплачених штрафів роботодавцями спрямовуються не до Фонду загальнообов’язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, як це було до змін, а до Державного бюджету України у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Насамперед роботодавці повинні розуміти, що заборона дискримінації при прийомі на роботу є засобом сприяння ефективному використанню трудового потенціалу та забезпечення соціального захисту населення від безробіття.

На мою думку, законодавчі зміни Закону України «Про рекламу» про заборону дискримінації у вакансіях несуттєво вплинуть на український ринок праці, але ті хвилювання, які вони викликали в інформаційному просторі та соціальних мережах, нагадали роботодавцям про необхідність забезпечення соціальних прав громадян.