Колонка редактора: Тут і тепер

У будь-яких подіях ми звикли шукати певні аналогії та проводити порівняння. Бо пам’ятаємо, що нове — це добре забуте старе, а історія, як відомо, повторюється. Але так само знаємо, що у світі нічого однакового не існує. Події сьогодення вже в недалекому майбутньому, напевне, теж отримають якусь влучну назву, на них зважатимуть нащадки і відштовхуватимуться у своїх подальших діях.

А ще історія вчить, що вона нас нічому не вчить. Поборникам традицій минулого часу не вдалося збудувати ані другого Риму, ані третього. Інакше й не могло буди, адже історія твориться тут і тепер, але іншими людьми, іншими засобами, в інших умовах. Тому сентенція про те, що так, як було вчора, вже ніколи не буде, завжди актуальна.

Звісно, проводити паралелі потрібно, робити правильні висновки та набувати досвіду — авжеж, та якби не було стосів списаних паперів минулого, ми б ніколи не розпочинали з чистого аркуша.